Просмотр сообщений

В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.


Темы - backyard

Страницы: 1 ... 3 4 [5] 6 7
61
9 березня 2011 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)».

Відповідно до цього Закон «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, внесено зміни до  Цивільно- процесуального кодексу (зокрема ст.377-1) та Закону «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», котрі чітко врегульовують порядок тимчасового бмеження виїзду громадянина за межі України у разі наявних невиконаних боргових зобов’язань та невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 18 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»  у  разі  ухилення  боржника  від  виконання  зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець звертається до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника  боржника  -  юридичної  особи  за  межі  України  -  до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1. питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної  особи або  керівника  боржника  - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні  судових  рішень  та  рішень  інших  органів (посадових  осіб)  вирішується  судом  за місцезнаходженням органу державної виконавчої  служби  за  поданням  державного  виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання,  без  виклику  чи  повідомлення  сторін   та   інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка не пізніше наступного дня після надходження зазначеної ухвали суду приймає її до виконання, про що повідомляє листом відповідний орган державної виконавчої служби

Відповідно до ст. 6 Закону України  "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: діють   неврегульовані   аліментні,   договірні   чи  інші невиконані  зобов'язання   -   до   виконання   зобов'язань,   або розв'язання  спору  за  погодженням  сторін у передбачених законом випадках,  або забезпечення  зобов'язань заставою,  якщо  інше  не передбачено міжнародним договором України (пункт 2),  він ухиляється від виконання  зобов'язань,  покладених  на нього  судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), -  до  виконання зобов'язань (пункт 5), щодо нього  подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт  8).

Відповідно до цього, паспорт особи може бути тимчасово затримано чи вилучено. Тимчасове  затримання  або  вилучення  паспорта  у  таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної  служби  України,  військовими комісаріатами  та консульською службою України.  У разі  повернення  громадянину України тимчасово затриманого (вилученого) паспорта у межах терміну його дії  державне мито не справляється.

У разі виконання боржником відповідних зобов’язань, у тому числі аліментних, та у зв’язку із закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 8 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов’язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

62
При зверненні стягнення на земельні ділянки державним виконавцям слід мати на увазі, що порядок звернення регулюється, окрім Закону України "Про виконавче провадження", також Земельним кодексом України, Законом України "Про іпотеку".

Законом України "Про виконавче провадження" фактично відбувається визначення черговості звернення стягнення на земельну ділянку, залежно від того, належить вона:

а) фізичній особі - згідно ст.63 Закону України звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу, провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру. Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

б) юридичній особі - згідно ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі.Земельні ділянки, як обєкти, що є нерухомістю, реалізуються в третю чергу.

Тобто, можливість звернути стягнення на земельну ділянку шляхом примусового її продажу виникає тільки за дотримання перелічених вище умов.

Однак зазначені приписи жодним чином не скасовують права боржника при проведенні державним виконавцем опису визначити, що у першу чергу відбувається звернення стягнення на земельну ділянку. Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов"язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

У разі звернення стягнення на земельну ділянку державний виконавець запитує:

а) відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність земельної ділянки боржникові на праві власності та її вартість;
б) нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.


Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності земельної ділянки, державний виконавець накладає на неї арешт шляхом опису й оцінки її за вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.
Оскільки опис та арешт земельної ділянки здійснюються на підставі отриманої інформації, після вчинення цих дій державному виконавцеві необхідно врахувати вимоги щодо залучення до виконавчого провадження суб"єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості земельної ділянки, що вимагається ст.58 Закону України "Про виконавче провадження". Після отримання результатів оцінки земельної ділянки необхідно повідомити сторін виконавчого провадження. Земельна ділянка, на яку звертається стягнення, має реалізовуватися на прилюдних торгах.

63
Кабінетом Міністрів України 3 серпня 2011 року винесена постанова №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ». Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Виконавчі документи пред'являються до виконання:

1) органам Казначейства протягом одного року з наступного дня після набрання рішеннями про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом (у разі виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів).
Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються у разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів в установленому порядку.
Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами, не поновлюються;
2) органам державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (у разі виконання рішень про стягнення коштів з боржників).


Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:

1) повідомляти орган, який видав виконавчий документ, або державного виконавця про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання у спосіб і порядку, визначені таким документом, або надання в установлений судом строк звіту про виконання судового рішення про стягнення коштів;
2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;
3) безкоштовно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію;
4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання;
5) застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органи Держфінінспекції;
6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком;
7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.


У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).


До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (платіжні доручення, квитанції про перерахування коштів до відповідного бюджету, довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів дізнання, досудового слідства та прокуратури тощо).

Органи Казначейства після отримання документів: приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві про виконання рішення про стягнення коштів зазначається: дата надходження і вхідний номер; здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; повідомляють стягувача (представника стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Орган Казначейства повертає стягувачеві виконавчий документ у разі, коли:

1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано неуповноваженою особою; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог;
2) рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
3) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
4) відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;
5) стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;
6) наявні інші передбачені законом випадки.

64
1. Виконавче провадження підлягає обов'язковому  зупиненню  у разі:

     1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або  боржника,  або  припинення  юридичної  особи,  якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

     2) визнання стягувача або боржника недієздатним;

     3) проходження   боржником   строкової  військової  служби  у Збройних Силах  України,  передбачених  законом  інших  військових формуваннях,  якщо  згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе,  чи на прохання стягувача,  який проходить строкову військову  службу  в  Збройних  Силах України або інших військових формуваннях;

     4) зупинення  судом   стягнення   на   підставі   виконавчого документа;

     5) прийняття  судом  до  розгляду  скарги на постанову органу (посадової   особи),   уповноваженого   розглядати   справи    про адміністративні правопорушення;

     6) зупинення  виконання  відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;

     7) зупинення судом реалізації арештованого майна;

     8) порушення господарським судом  провадження  у  справі  про банкрутство   боржника,   якщо  відповідно  до  закону  на  вимогу стягувача поширюється дія мораторію,  запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу  стягнутих  з  боржника  грошових  сум  (у  тому   числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та  виконання  рішень  у  немайнових спорах;

     9) запровадження  Національним  банком  України  мораторію на задоволення вимог кредиторів банку,  крім  рішень  щодо  виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку,  у тому  числі  з  виплатою  заробітної  плати,  авторської винагороди,  відшкодуванням  шкоди,  завданої  життю  та  здоров'ю працівників  банку,  а  також  вимог   кредиторів   щодо   виплати заробітної   плати,   аліментів,   пенсій,  стипендій,  соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів;

     10) сплати  боржником  або  іншим  гарантом  у  встановленому законодавством   порядку   (у   тому   числі   за  договорами  про відшкодування  ядерної  шкоди)  коштів  на відшкодування  ядерної шкоди,  що  дорівнюють  або  перевищують  встановлену законом межу відповідальності  оператора  ядерної  установки.  Для   обчислення сплачені   кошти   підлягають  перерахуванню  у  Спеціальні  права запозичення,  що встановлюються Міжнародним  валютним  фондом,  за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;

     11) прийняття  судом  до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду;

     12) звернення до суду із заявою про  заміну  вибулої  сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону;

     13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

     14) наявності  коштів  за договорами банківського рахунку або банківського  вкладу,  які  боржник  не  має  права  вимагати   до закінчення  строку дії таких договорів,  у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;

     15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу  до Реєстру  підприємств  паливно-енергетичного комплексу,  які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно  до  Закону України   "Про   заходи,   спрямовані   на   забезпечення  сталого функціонування підприємств    паливно-енергетичного     комплексу".


     2. Виконавче провадження на підставі,  передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті,  зупиняється лише в частині  звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.

     3. Виконавче провадження з підстави,  передбаченої пунктом 15 частини першої  цієї  статті,  не  зупиняється  за  рішеннями  про виплату  заробітної  плати,  відшкодування матеріальної (майнової) шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю,
стягнення аліментів.

65
     1. Виконавчі  дії  провадяться  державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше  двадцять  другої  години,  якщо інше  не  передбачено  цією  статтею.  Конкретний  час провадження виконавчих  дій   визначається   державним   виконавцем.   Сторони виконавчого  провадження  мають  право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.

     2. Виконавчі дії в  неробочі  та  святкові  дні,  встановлені законом,  провадяться  у  час,  передбачений  частиною першою цієї статті,  у разі якщо зволікання неможливе або  якщо  такі  дії  не можуть  бути  проведені  в  інші дні з вини боржника,  на підставі постанови державного виконавця,  затвердженої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

     3. Провадження  виконавчих  дій  у  нічний час допускається у разі,  якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи  здоров'ю громадян  або  якщо  виконавчі  дії,  розпочаті до двадцять другої години,  необхідно  продовжити,  але  з  наступним   повідомленням начальника відділу,  якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,  не пізніше наступного робочого дня  після  проведення таких дій.

66
 Стаття 28 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує порядок стягнення виконавчого збору.

     1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк,  встановлений  частиною  другою  статті 25 цього Закону для самостійного його виконання,  постановою  державного  виконавця  з боржника  стягується  виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню,  або вартості майна боржника,  що  підлягає передачі  стягувачу  за виконавчим документом.  У разі невиконання боржником  у  той  самий  строк  рішення   немайнового   характеру виконавчий  збір  стягується  в  розмірі  сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти   неоподатковуваних   мінімумів   доходів  громадян  з боржника - юридичної особи.  У зазначених розмірах виконавчий збір стягується   з   боржника  також  у  разі  повернення  виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача  та  у  разі самостійного   виконання  боржником  рішення  після  початку  його примусового  виконання,  зокрема   шляхом   перерахування   коштів безпосередньо   на  рахунок  стягувача.  Постанова  про  стягнення виконавчого збору може  бути  оскаржена  в  десятиденний  строк  у порядку, встановленому цим Законом.

     2. Виконавчий  збір  не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна,  стягнення періодичних платежів,  стягнення виконавчого  збору,  накладення  арешту  на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням   виконавчих  дій,  і  стягнення  штрафів,  накладених відповідно до вимог цього Закону.

     3. Постанова про стягнення виконавчого збору  виноситься  при першому  надходженні  виконавчого  документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях  до  виконання  виконавчого  документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

     4. Розмір фактично стягнутого з  боржника  виконавчого  збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

     5. У  разі  якщо  стягнутої  з  боржника суми недостатньо для задоволення в повному  обсязі  вимог  стягувача,  виконавчий  збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

     6. У  разі  закінчення  виконавчого  провадження у зв'язку із скасуванням рішення,  що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

     7. У  разі  завершення  виконавчого  провадження  з виконання рішення немайнового характеру та  в  разі  закінчення  виконавчого провадження з підстав,  передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір  не  стягнуто,  державний  виконавець  не  пізніше наступного  робочого  дня  після  завершення  (закінчення)  такого виконавчого  провадження  відкриває   виконавче   провадження   за постановою про стягнення виконавчого збору.

67
     1. Державний  виконавець  зобов'язаний  прийняти до виконання виконавчий документ і  відкрити  виконавче  провадження,  якщо  не закінчився  строк пред'явлення такого документа до виконання,  він відповідає вимогам,  передбаченим цим Законом,  і пред'явлений  до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

     2. Державний  виконавець  протягом  трьох  робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову  про відкриття виконавчого провадження.

     У постанові  державний  виконавець  вказує  про  необхідність боржнику самостійно виконати  рішення  у  строк  до  семи  днів  з моменту   винесення   постанови  (у  разі  виконання  рішення  про примусове виселення боржника - у строк  до  п'ятнадцяти  днів)  та
зазначає,   що   у   разі   ненадання   боржником  документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних  з  організацією   та   проведенням   виконавчих   дій,
передбачених Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно  з  винесенням  постанови  про   відкриття   виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

     3. Виконавчий документ,  виданий на  підставі  рішення,  яким надано  відстрочку виконання,  приймається державним виконавцем до виконання після  закінчення  строку  відстрочки  в  межах  строку, встановленого для його пред'явлення.

     4. У  разі  відкриття  виконавчого  провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна,  стягнення періодичних платежів, забезпечення  позовних  вимог  або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк,  встановлений частиною  другою  цієї  статті,  не надається.

     5. Копії  постанови  про  відкриття  виконавчого  провадження надсилаються не  пізніше  наступного  робочого  дня  стягувачу  та боржникові.

     6. Постанова  про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку,  встановленому Законом.

68
Правовою основою діяльності державної виконавчої служби є Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу» та Закон України «Про виконавче провадження», який визначає  умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів у разі не виконання їх в добровільному порядку. Варто зазначити, що виконавче провадження є завершальною стадією судочинства і державними виконавцями здійснюються виконавчі дії в межах наданих їм повноважень, і, лише у порядок і спосіб, визначені цим рішенням. У процесі виконання державною виконавчою службою рішень, досить частим явищем є виникнення конфліктів між учасниками виконавчого провадження (державним виконавцем, стягувачем, божником). Досить часто, виникають  суперечки при виконанні рішень по спорах, що виникають у житлових правовідносинах, зокрема, при виселенні боржника.

Статтею 78 нової редакції ЗУ «Про виконавче провадження» визначено компетенцію державного виконавця під час виконання рішень про виселення боржника, зокрема частина 4 статті 78 Закону говорить, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Слід зазначити що державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення –  (тобто після  п’ятнадцяти днів).У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Слід зазначити, що відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов’язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов’язаних з цим витрат на боржника.

У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов’язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов’язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов’язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Після закінчення двомісячного строку не витребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні. У разі якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не провадяться. У разі якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено порядок виконання рішення про виселення боржника. Враховуючи вищезазначене та вимоги положень статті 47 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», виселення боржника відбувається на підставі відповідного рішення суду та згідно з нормами чинного законодавства.

69
Samsung HD082GJ (80 GB, 7200 rpm, 8 MB) SATA ІІ

Линейка - Spinpoint S166
Форм-фактор HDD - 3.5"
Объем - 80 Гб
Объем буферной памяти - 8 Мб
Скорость вращения - 7200 rpm
Подключение - SATA 3Gb/s
Внешняя скорость передачи данных - 300 Мб/с
Внутренняя скорость передачи данных - 967 Мбит/с
Среднее время доступа, чтение - 8.9 мс
Уровень шума простоя - 24 дБ
Уровень шума работы - 28 дБ
Время наработки на отказ - 600000 ч
Размеры (ШхВхД) - 101.6x25.4x146.05 мм
Вес - 449 г


Битых секторов нет. Состояние близкое к идеальному. Цена 80 грн.
Все вопросы в ЛС.

70
1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між  кількома  органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

 2. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

 3. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках  та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у  депозитаріях  на території, на яку поширюється юрисдикція України.

 4. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не  поширюється  компетенція  державного виконавця, державний виконавець може своєю  мотивованою  постановою,  затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за  дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

 5. У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини,  надсилає  виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

 6. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу  стягнутих  коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ  до органу державної виконавчої  служби  за місцезнаходженням іншого майна боржника.

 7. Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

 8. Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

71
Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове    виконання   рішень   здійснюється   державною виконавчою службою на підставі виконавчих  документів, зокрема:

1) виконавчі   листи,   що   видаються   судами,   і   накази господарських судів,  у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного  комерційного  арбітражного  суду  при Торгово-промисловій  палаті  і  Морської  арбітражної  комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали,  постанови  судів  у   цивільних,   господарських, адміністративних,    кримінальних    справах    та   справах   про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах,  що  видаються  на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови    органів   (посадових   осіб),   уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення  у  випадках, передбачених законом;

7) постанови  державного  виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення  інших органів державної влади,  якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з  прав  людини  з  урахуванням особливостей,  передбачених  Законом України "Про виконання рішень та застосування  практики  Європейського  суду  з   прав  людини".


До переліку виконавчих документів згідно статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» належить вимога про сплату недоїмки. Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

72
Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

1. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі:

 1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;
 2) визнання стягувача або боржника недієздатним;
 3) проходження  боржником  строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
 4) зупинення судом  стягнення  на  підставі  виконавчого документа;
 5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової  особи),  уповноваженого  розглядати  справи  про адміністративні правопорушення;
 6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;
 7) зупинення судом реалізації арештованого майна;
 8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство  боржника,  якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому  числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
 9) запровадження Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської
винагороди, відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров'ю працівників банку, а також вимог  кредиторів  щодо  виплати заробітної  плати,  аліментів,  пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів;
 10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством  порядку  (у  тому  числі  за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені  кошти  підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;
 11) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду;
 12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону;
 13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
 14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати  до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;
 15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України  "Про  заходи,  спрямовані  на  забезпечення сталого функціонування підприємств  паливно-енергетичного комплексу".


2. Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.

3. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.

Право державного виконавця зупинити виконавче провадження.

1. Виконавче провадження може бути зупинено:

1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий  документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;
 2) у разі прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
 3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
 4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;
 5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.


Порядок і строки зупинення виконавчого провадження.

1. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується  начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених  статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

2. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених:

 пунктами 1 і 2 частини першої статті 37 цього Закону, - до визначення правонаступників боржника або призначення  опікуна недієздатному боржникові;
 пунктами 3, 4, 6-10 і 12-14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2-5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин;
 пунктами 5 і 11 частини першої статті 37 цього Закону, пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону, - до розгляду питання по суті;
 пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення  заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".


3. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

4. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

5. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

6. Якщо арештоване майно боржника передано для реалізації, копії постанов про зупинення та поновлення виконавчого провадження надсилаються підприємству, установі, організації, які здійснюють таку реалізацію.

73
Оцінка та реалізація майна боржника є нерозривно взаємозалежними та взаємообумовленими етапами звернення стягнення на майно боржника, оскільки оцінка майна зумовлює визначення вартості майна боржника, яка, у свою чергу, враховується при продажу майна боржника. Звичайно, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах), на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно (будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи). Стягнення на майно звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У Законі України "Про виконавче провадження" регулюванню відносин, пов’язаних із оцінкою майна боржника, присвячені, зокрема, статті 13 та 58. Саме тому вважаємо за доцільним підкреслити, що при визначенні майна боржника, як об’єкта оцінки, необхідно керуватися положеннями цивільного законодавства, відповідно до яких майном вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (стаття 190 ЦК). Особливістю визначення вартості майнових прав боржника є те, що ці права повинні мати економічний зміст і законодавством повинно допускатися їх відчуження. Саме визначена вартість зазначеного майна у разі стягнення розглядатиметься як можливість задовольнити вимоги стягувача. Необхідність проведення оцінки майна проявляється в тому, що: оцінка враховується при арешті майна боржника, який може бути накладений у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій. Майно реалізується за ціною, що визначена на підставі проведеної оцінки. Результатом проведення оцінки майна боржника є визначення ринкової вартості майна на підставі цін, які діють на дату проведення оцінки у певній місцевості або населеному пункті, окрім випадків, коли оцінка проводиться за регульованими цінами. Вартість майна боржника визначається державним виконавцем у випадку, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та не відноситься до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден, у відповідності з ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, та суб'єктом оціночної діяльності – якщо вартість майна перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден, що проводиться за ринковими цінами, а також для оцінки за регульованими цінами товарів, робіт, послуг, що встановлюються державними органами України. Оцінка здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Держвиконавцем відсилається сторонам повідомлення про результати визначення вартості майна або оцінки майна рекомендованим листом, що може зумовити наступні дії у процедурі виконавчого провадження: у разі незгоди з результатами визначення вартості майна або оцінки майна сторони отримали право подати державному виконавцю заперечення протягом 10 днів від дати надходження повідомлення; у випадку подання сторонами заперечення державний виконавець зобов'язаний призначити рецензування звіту про оцінку майна з покладанням витрат на сторону, яка подала заперечення; результати оцінки, а також рецензування звіту про оцінку можуть бути оскаржені до суду в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Нереалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці максимум до 30%, яке проводить державний виконавець в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється, але не більш як на 50% початкової вартості майна (ст.62 Закону України «Про виконавче провадження»).

74
Вимоги до виконавчого документа

1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва   і  дата  видачі  документа,  найменування  органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і  номер  рішення,  згідно  з  яким  видано документ;

3) повне   найменування   (для   юридичних   осіб)  або  ім'я (прізвище,  власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб)  стягувача  і  боржника,  їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи  перебування  (для  фізичних  осіб), ідентифікаційний  код  суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за  наявності  (для  юридичних  осіб),  індивідуальний ідентифікаційний  номер  стягувача  та  боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків),  а також інші дані, якщо вони відомі  суду чи іншому органу,  що видав виконавчий документ,  які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти  примусовому виконанню,  зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних  осіб),  місцезнаходження  майна  боржника,  рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

2. У  разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів,  а також  якщо  належить  передати майно,  що  перебуває  в  кількох місцях,  у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач,  а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення,  або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний  уповноваженою посадовою  особою  із  зазначенням  її  прізвища  та  ініціалів  і скріплений печаткою.  Скріплення  виконавчого  документа  гербовою печаткою є обов'язковим у разі,  якщо орган (посадова особа), який
видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

4. Законом  можуть  бути  встановлені  також  інші  додаткові вимоги до виконавчих документів.

75
Закон України „Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, які стягувач отримує в органах, що прийняли рішення, та одночасно зі своєю заявою про відкриття виконавчого провадження пред”являє до виконання в органи ДВС.

Слід зауважити, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження не завжди підлягає задоволенню. Ст. 26 ЗУ „Про виконавче провадження” визначено випадки, коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Розглянемо ці випадки:

1. Пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
Законом визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У разі пред”явлення виконавчого документа з пропущенням цих строків, державний виконавець відмовить у відкритті виконавчого провадження на підставі п.1 ст.26 ЗУ „Про виконавче провадження”.

2. Неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
Інколи трапляються так, що стягувач направляє до відділу лише свою заяву про відкриття виконавчого провадження, при цьому взагалі не додає до неї виконавчого документа, чи приєднує до неї лише рішення суду, або ж, навпаки, пред”являє виконавчий документ, але не подає заяви про відкриття виконавчого провадження. В усих цих випадках державний виконавець відмовить у відкритті виконавчого провадження.

3. Якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4. Пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю  виконання рішення;
Обираючи орган ДВС до якого буде пред”явлено виконавчий документ на виконання, стягувач має пам”ятати, що виконавчі дії провадяться  державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі  якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна  (ст. 20 ЗУ „Про виконавче провадження”). Тому, коли виконавчий документ пред”являється до органу ДВС з порушенням вимог даної норми, у відкритті виконавчого провадження в цьому ДВС буде відмовлено.

5. Якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6. Невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченими ст. 18 ЗУ „Про виконавче провадження”;
Такими вимогами є  обов”язкове зазначення у виконавчому документі:
1) назви і дати видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб),ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що
видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Страницы: 1 ... 3 4 [5] 6 7