Просмотр сообщений

В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.


Сообщения - backyard

Страницы: 1 2 3 [4] 5 6 ... 13
46
     Завданням державної виконавчої служби, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).     
     Відповідно до цього Закону примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, якими є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.
     Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» держвиконавець зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.
     Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».
     Відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться держвиконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
     Якщо боржником є юридична особа, то виконання провадиться за місцезнаходженням її постійно діючого органу або майна.
     Частиною 1 статті 20 Закону визначено, що право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
     Виконання рішення, за яким боржник зобов’язаний вчинити певні дії, провадиться держвиконавцем за місцем здійснення таких дій.
     Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги держвиконавця щодо виконання рішень суду й інших органів (посадових осіб) є обов’язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян та юридичних осіб на території України.
     Держвиконавець має право проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що є на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки у цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
     У разі якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з’ясувалося, що майна боржника, на яке можна звернути стягнення, немає, держвиконавець складає про це акт і не пізніше наступного дня разом з копією цього акта надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання, перебування чи місцем знаходження боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
     Якщо у процесі виконавчого провадження держвиконавцем встановлено, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, проте майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, звертається стягнення на дане майно у порядку, передбаченому Законом.
     Зазначені виконавчі дії провадяться за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому підпорядкований держвиконавець та за умови що стягувач здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій, передбачене статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».
     Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби держвиконавець зобов’язаний повідомити начальника цього органу державної виконавчої служби.
     У разі коли стягувач не здійснює авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, держвиконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника, про що одночасно повідомляються сторони виконавчого провадження та орган, який видав виконавчий документ.

47
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України Постановою № 845 від 03 серпня 2011 року затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ в якому зазначено про безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету.

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів;
2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;
3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;
4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;
5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;
6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.


Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку, орган Казначейства повідомляє протягом п'яти робочих днів після надходження такого документа відповідний орган, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідний фінансовий орган), про надходження зазначеного виконавчого документа.

У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, але не більш як 15 робочих днів.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, до закінчення зазначеного строку подає органові Казначейства таку інформацію у письмовій формі.

У разі неподання зазначеної інформації орган Казначейства вживає заходів до виконання виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету на підставі наявних даних.
Виконання виконавчих документів щодо стягнення судових витрат, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, здійснюється органами Казначейства без звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за відповідною інформацією.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Якщо рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету, на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.
У разі коли законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом доходів бюджету "Інші надходження".

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, здійснюється органом Казначейства, на рахунки якого зараховані зазначені кошти, у межах суми, що надійшла від реалізації.
Якщо встановлений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету обсяг коштів, що підлягає безспірному списанню, перевищує обсяг коштів, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, виконання такого виконавчого документа здійснюється відповідно до пунктів 41-47 цього Порядку. На виконавчому документі робиться відмітка із зазначенням обсягу безспірно списаних коштів державного та місцевих бюджетів.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про стягнення коштів, зарахованих до державного та/або місцевого бюджету в іноземній валюті, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до Казначейства.

Казначейство здійснює перерахування коштів з валютних рахунків, відкритих на його ім'я в банках, на банківський рахунок стягувача або через банк у готівковій формі в іноземній валюті, в якій здійснювалося зарахування до державного та/або місцевого бюджету, чи національній валюті за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.
Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.
Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

48
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно" викладено у новій редакції ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" -

6. У пункті 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" слова "за наявності" виключити, а після слів "(для фізичних осіб - платників податків)" доповнити словами "або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України".

Стаття 18 (Вимоги до виконавчого документа ) ЗУ "Про виконавче провадження" на теперішній час виглядає так:

1. У виконавчому документі зазначаються:

 1) назва  і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
 3)  повне  найменування  (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші  переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника  та  його  місце  роботи  (для  фізичних  осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; {Пункт 3 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5037-VI ( 5037-17 ) від 04.07.2012}
 4) резолютивна частина рішення;
 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.


2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із
зображенням Державного Герба України.

4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Отже, необхідною умовою відповідності виконавчого документа ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" віднині є наявність ідентифікаційного номеру платника податків для фізичних осіб.

49
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк визначений законодавством постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Законодавством також передбачено, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

У разі оплати штрафу самостійно (шляхом оплати через установу банку) у 15-денний термін після вручення постанови про стягнення штрафу, відповідну квитанцію необхідно надати до органів ДАІ для уникнення примусового виконання вказаної постанови органами державної виконавчої служби.

В протилежному випадку відповідна постанова направляється до відділу державної виконавчої служби, де державний виконавець відкриває виконавче провадження та розпочинає примусове виконання постанови про стягнення штрафу за адміністративне правопорушення, вживає всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо повного, своєчасного та неупередженого виконання вказаної постанови, але вже в подвійному розмірі та зі стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

50
Відповідно до внесених змін до Закону України «Про виконавче провадження», які набули чинності 9 березня 2011 року, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державного виконавця здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
   У разі виявлення начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у випадку, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов»язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом.
   Також, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем граматичні чи орфографічні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
   Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій.
   Вищезазначені постанови можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленим законом.
   За законністю виконавчого провадження також здійснює контроль Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києва та Севастополі – через відповідні управління державної виконавчої служби.
   Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених Законом. Виїмка документа виконавчого провадження здійснюється виключно за рішенням суду. При приведенні виїмки оригіналу виконавчого документа чи виконавчого провадження суд у своєму рішенні зазначає про зупинення виконавчого провадженні.

51
Згідно ст. 73 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;
3) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
6) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
7) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини, допомогу по догляду за дитиною;
9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
10) допомогу на лікування;
11) допомогу на поховання;
12) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.


Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

52
Нардеп, член ПР, со-автор "Закона про мови" с Сєрьожей Підрахуй, судя по фото - вполне адекватный))

53
Друзья и товарищи! Завтра знаменательный день - с <s>официальным</s> визитом в город приезжает Вадик Колесниченко. Встреча в <s>избирателями</s> в большом зале КСК в 10:45 по Киеву.
Все неудобные вопросы можно задать, предварительно <s>записавшись</s> поцеловав известное место в РДА.
Самое интересное - на встречу ПРИНУДИТЕЛЬНО-ДОБРОВОЛЬНО СГОНЯЮТ всех госслужащих с мотивировкой "эта власть дает вам работу". На языке только одно слово (да простят меня дети) - гандоны.
По неофициальному распоряжению РДА - на встречу не допускать инакомыслящих и неверующих в светлое будущее.

На встрече с нардепом желательно онанировать и улыбаться. Всем, кто придет - попкорн и фото с обезьянкой


54
Конституцією України не лише визначене широке коло прав громадян, але й встановлені дієві гарантії їх реалізації. Однією з таких гарантій є право на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Найбільш повному здійсненню права особи на судовий захист значною мірою сприяє юридична допомога, у тому числі і у формі представництва. Представництво можливе у будь-якій справі і на усіх стадіях розвитку цивільного процесу, починаючи з порушення справи і завершуючи виконанням судового рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог вказаного Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

Представництво — це правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчиняти правочини від імені другої сторони, яку вона представляє.

Потреба в представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють в силу закону (наприклад, через відсутність дієздатності) або конкретних життєвих обставин (через хворобу, відрядження, зайнятості) не може особисто здійснювати свої права і обов’язки, але часто до послуг представників звертаються заради того, щоб скористатися спеціальними знаннями і досвідом представника, заощадити час і засоби і т. п.

За допомогою представництва можуть здійснюватися не тільки майнові, але і деякі особисті немайнові права, проте не допускається вчинення через представників угод, що за своїм характером можуть бути зроблені тільки особисто, а також інших угод у випадках, передбачених законом (наприклад, тільки особисто можна скласти заповіт, укласти договір довічного утримання та ін.). Також Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Законним є представництво інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних судом недієздатними та безвісно відсутніми, а підставами для допуску законних представників відповідно будуть: свідоцтво про народження дитини або рішення суду, акт про призначення опікуном або піклувальником, а також опікуном майна.

Характерними ознаками законного представництва, по-перше, є те що представник і його повноваження встановлюються нормативними актами (цивільними, господарськими, сімейними). Наприклад, батьки, опікуни виступають представниками недієздатних осіб, малолітніх до 14 років у зв’язку з прямою вказівкою закону. По-друге, особа, яку представляють, не бере участі в призначенні представника і не може особисто скасувати чи змінити повноваження представника, оскільки ці повноваження визначені законом.

Договірним є представництво, що здійснюється у виконавчому провадженні на підставі договору доручення (адвокат, співстягувач, будь-який громадянин) або трудового договору (юрисконсульт). Повноваження цих представників підтверджується дорученням, що оформляється відповідно до вимог закону.

Представництво сторін у виконавчому провадженні визначено ЗУ "Про виконавче провадження", згідно якої сторони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов’язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов’язки у виконавчому провадженні відповідно до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

В даному випадку регламентується не просто представництво юридичної особи, а її участь у виконавчому провадженні як сторони, тому зазначене положення потребує більш чіткої регламентації. Представництво інтересів юридичної особи є складовою частиною її дієздатності. Так, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе обов’язки за допомогою своїх органів, які для цього наділяються правами законом та статутом (положенням). Порядок призначення або обрання керівних органів юридичної особи визначається їхнім статутом (положенням).

Загальним є правило про те, що представником підприємства є його керівник (директор), який наймається або призначається власником або уповноваженим ним органом і з яким укладається контракт. Статутом чи положенням (а також контрактом) визначаються межі повноважень, які керівнику делегуються для здійснення комерційної або іншої діяльності. Але статус керівника повинен доводитись також призначенням на посаду (наказ), обранням колегіального органу (виписка з рішення зборів) або контрактом. Тому перед державним виконавцем завжди постає питання про допущення та обсяг повноважень представника юридичної особи. Особливо це питання є актуальним, коли від волевиявлення представника залежатиме послідовність або зміст процесуальних дій державного виконавця.

Оскільки статутом чи положенням право керівника підприємства може обмежуватися щодо вчинення окремих видів угод або розміру такої угоди (грошовим або штучним еквівалентом), необхідно пересвідчитись не лише в наявності документа, який посвідчує службове становище керівника (наказу про призначення), а й у наявності повноважень у представника на вчинення саме цієї угоди. Для цього державний виконавець може витребувати відповідні витяги із статутів чи положень.

Сучасна юридична практика передбачає можливість директора та інших керівників діяти на підставі контракту тощо. Тому державний виконавець має роз’яснити керівнику, який діє від імені юридичної особи, протиправність діяльності, що виходить за межі його повноважень, та неприпустимість діяльності в період відпустки або звільнення, оскільки це буде визначати особисту відповідальність громадянина як фізичної особи. Іншим випадком є надання доручення керівнику або іншому працівнику підприємства, установи, організації уповноваженим органом юридичної особи, яким йому встановлюються чіткі повноваження на укладення угоди від імені цієї юридичної особи.

Окремо варто зупинитися на оформленні довіреності на представництво сторони виконавчого провадження, так, відповідно вищезгаданого Закону передбачено, що повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Таким чином, якщо у випадку видачі особі довіреності, що не відповідає формі, в якій повинен вчинятися зазначений правочин, право на представництво сторони виконавчого провадження така особа не має.

55
Стаття 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначає, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що державний виконавець зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

З метою захисту прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні сторони та інші учасники виконавчого провадження наділені широким колом прав, а саме вони мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

В разі ж порушення прав та інтересів громадян законодавець надав можливість сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження два шляхи оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби: адміністративний (до вищестоящої посадової особи) та судовий (до суду).
   
Стаття 40 Конституції України встановлює основоположні засади адміністративного порядку оскарження дій (бездіяльності) державних виконавців та передбачає, що всі мають право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
   
Стаття 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість стягувача та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник же має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
   
Одночасно Законом визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути також оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. 

Вищевказана норма закону визначає також вимоги до скарги, яка подається до начальника відповідного органу державної виконавчої служби та передбачає, що скарга подається в письмовій формі та повинна включати:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

   
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
   
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
   
Крім того, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
   
Необхідно також зазначити, що з метою забезпечення належного контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем Законом України "Про виконавче провадження" посадовим особам державної виконавчої служби надано право проводити перевірку законності виконавчого провадження.

Про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, що є обов’язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

Постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищестоящої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду.
   
Правовою основою судового способу оскарження дій державного виконавця є стаття 55 Конституції України, якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
   
Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів подаються до господарського суду.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

За результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський суд – ухвалу.
   
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії (бездіяльність) неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.
   
Якщо оскаржувані дії були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, і права та свободи скаржника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову у задоволенні скарги.

56
Органи державної влади:

<a href="http://www.minjust.gov.ua/0/2246">Міністерство юстиції України</a>

<a href="http://dvs.gov.ua/ua/">Державна виконавча служба України</a>

<a href="http://dvs.gov.ua/ua/">Державна виконавча служба Запорізької області</a>

Законодавство:

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/606-14">ЗУ "Про виконавче провадження"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12">Інструкція з організації примусового виконання рішень</a>

<a href="http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v2274323-08">Порядок роботи з документами в органах ДВС</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0388-03">Положення про ЄДРВП</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12">ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"</a>

<a href="http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF">Постанова "Порядок виконання рішень про стягнення коштів з бюджету"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0541-02">Інструкція про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0555-02">Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та податкової міліції при примусовому виконанні рішень судів про стягнення коштів на  користь держави за позовами органів державної податкової служби"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0333-09">Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів прокуратури при направленні та розгляді подань державних виконавців про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності </a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF">Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04">Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0740-99">Положення про порядок і умови зберігання цінних паперів</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1744-99-%D0%BF">Порядок накладення арешту на цінні папери</a>

<a href="http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=985-2002-%EF">Про порядок конфіскації</a>

Аліменти:

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14">Сімейний кодекс України</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF">Постанова "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні аліментів"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06">Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_619">Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам </a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF">Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме</a>

Реєстри:

<a href="https://trade.informjust.ua/vpdoc/getdoc.aspx">ДОСТУП СТОРІН ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ДО ЄДРВП</a>

<a href="https://trade.informjust.ua/">Система реалізації конфіскованого та арештованого майна</a>

<a href="http://rase.minjust.gov.ua/">Реєстр атестованих судових експертів</a>

<a href="http://www.spfu.gov.ua/ukr/ev_list.php?id_region=23&text=&sort_id=1&sort_asc=1">Реєстр СОД Фонд державного майна України</a>

<a href="http://rmpse.minjust.gov.ua/">Реєстр методик проведення судових експертиз</a>

<a href="http://www.irc.gov.ua/ua/search.html">Єдиний державний реєстр юридичних осіб</a>

<a href="http://reyestr.court.gov.ua/Search">Реєстр судових рішень</a>

<a href="http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeLR.html">Реєстр ЄДРПОУ</a>

<a href="http://ern.informjust.ua/pages/default.aspx">Єдиний реєстр нотаріусів</a>

<a href="http://www.rc.er.gov.ua/">Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості</a>

57
З 13 червня 2012 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» від 17 травня 2012 року № 4766-VI.

Згідно даного Закону, частину 1 статті 57 Сімейного кодексу доповнено пунктами 4 і 5 та викладено в наступній редакції:

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.


Також, звертаємо Вашу увагу, що згідно даного Закону виключено частину п’яту статті 61 Сімейного кодексу України.

58
Недоїмка зі сплати страхових внесків:

Листом ПФУ від 15.02.2012 р. N 3619/03-20 повідомлено, що згідно частини другої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 3 статті 106 Закону встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Про нарахування пені та накладення штрафів посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду (частина 13 статті 106 Закону).

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язане з виникненням та сплатою недоїмки.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та застосування фінансових санкцій визначений розділами 8 та 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N 64/8663.

Згідно пункту 8.2 Інструкції у разі якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, а також борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені, органи Пенсійного фонду щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом, надсилають такому страхувальнику вимогу про сплату недоїмки. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Таким чином здійснюється процедура узгодження з платником загальної суми боргу, яка і підлягає сплаті.

Узгоджена вимога про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій вважаються чинними до повного погашення зазначених у них зобов'язань.

Відповідно до пункту 8.9 Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

Вимога відкликається органом Пенсійного фонду України з органу державної виконавчої служби після повного погашення боргу.

Недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску:

8 липня 2010 року за №2464-VІ прийнятий Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» згідно з яким в Україні вводиться єдиний соціальний внесок.

Статтею 25 Закону № 2464 передбачені заходи впливу на боржників єдиного соціального внеску та порядок стягнення боргу з цього платежу.

Рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов’язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
   
Платник єдиного внеску зобов’язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
   
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду.
   
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
   
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
   
Крім того, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
   
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
   
Сума недоїмки не підлягає списанню.
   
Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
   
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Штрафні санкції, які застосовують органи Пенсійного фонду до платників та банків відображені в таблиці.
   
Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.
   
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
   
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
   
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
   
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

59
Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника управління або керівника відповідного структурного підрозділу. Управління може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ньому (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і приватних нотаріусів).

Під час вирішення питань про прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо).

Копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами або засобами оперативної поліграфії. Під час виготовлення копії рукописним і машинописним способами текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу.

Відмітка «Копія» зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа.

Напис про засвідчення документа складається із слова «З оригіналом згідно», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і переставляння нижче реквізиту «Підпис».

На копіях вихідних документів мають бути візи посадових осіб, з якими вони погоджені, та візи виконавців; напис про засвідчення документа, завірений печаткою з найменуванням відповідної установи (негербовою) або її структурного підрозділу (аналітичної роботи, документування та контролю). Копія документа повинна мати всі виправлення, зроблені в оригіналі).

60
      Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 521/5 затверджено нову Інструкцію з організації примусового виконання рішень.
 
      Згідно даної інструкції у ХІІ розділі роз’яснено про те, що органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

      Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

      Для контролю і перевірки стану рахунків у національній та іноземній валютах та визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами органів ДВС.

      В органі ДВС щодо кожного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (далі - книга) строком на один рік. Ведення книги здійснюється в підсистемі обліку депозитних сум Єдиного реєстру. Книга ведеться автоматизованим (комп'ютерним) способом. Запис здійснюється шляхом прямого введення обов'язкового складу реквізитів, який установлений для книги. Процедура ведення книги полягає у щомісячному (до п'ятого числа) роздрукуванні облікових даних і включенні їх до відповідної справи за номенклатурою.

       Роздрукована книга до десятого числа наступного місяця повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою регіонального органу ДВС (для територіальних органів ДВС, відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС) та печаткою ДВС України (для відділу примусового виконання рішень ДВС України). Розпорядчим документом начальника органу ДВС визначається особа, відповідальна за ведення книги за кожним рахунком, яка здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.

      Особа, відповідальна за ведення книги, щомісяця до 10 числа наступного місяця розшифровує суми, що залишились на перше число кожного місяця. При цьому не допускається об'єднання в одну суму коштів, що надійшли від одного боржника. У книзі залишки переносяться в графу "залишок коштів на початок місяця". Нумерація за порядком перенесеного залишку на початок місяця починається з порядкового номера "один". Після виведення підсумку за залишками на перше число кожного місяця особа, що веде депозитний рахунок, засвідчує записи своїм підписом. Не допускається наявність незаповнених граф. Нумерація за порядком надходження коштів протягом місяця починається з порядкового номера "один" після підпису особи, що здійснює ведення книги обліку депозитних сум. Перенесення залишків на кожний новий місяць здійснюється з нового аркуша.

      Щомісяця після виведення підсумку за залишками на кінець кожного відповідного місяця книга обліку депозитних сум перевіряється начальником органу ДВС шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та перераховані, з випискою із відповідного рахунку органу ДВС, у результаті чого залишок на перше число кожного місяця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунку.

       Після перевірки оборотів депозитних сум на кінець звітного періоду (залишок коштів на перше число місяця та суми, які надійшли протягом місяця) дані книги засвідчуються підписом відповідальної особи, після чого начальник органу ДВС до п'ятого числа наступного місяця робить напис "перевірено" та підтверджує цей напис своїм підписом, скріплює печаткою органу ДВС із зазначенням дати перевірки.

       Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року на рахунку, переносяться в нову книгу з повною назвою кожної окремої суми та вказівкою, кому вона належить, номером виконавчого провадження, датою зарахування, назвою платежу і вносяться в графу "залишки коштів на початок місяця". Не допускається об'єднання декількох сум, які надійшли від одного боржника на користь одного стягувача, в одну суму.

       У міру надходження з органу Державної казначейської служби України або банку виписок про наявність на відповідному рахунку коштів у книгу негайно вносяться записи.

       При надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.

       Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

       У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

       Після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 3, 4) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

       У разі якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, пронумеровуються, та на зворотному боці останнього аркуша скріплюється печаткою органу ДВС із зазначенням кількості аркушів.

 Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

       Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

       Кошти, що надійшли на депозитний рахунок від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів.

       У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання складається розрахунок, який затверджується начальником органу ДВС та долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця, а перераховуються на підставі розпорядження).

       При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.

       Якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.

       При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою керівник відповідного органу ДВС підписує платіжне доручення, до якого додається реєстр стягувачів із зазначенням їхніх адрес та сум переказів. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

       При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу ДВС.

      Державний виконавець складає розрахунок про розподіл грошових коштів і здійснює їх перерахування у міру їх стягнення. Розрахунок про розподіл грошових коштів долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

      У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій складається розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, що залишилась після відрахування авансового внеску сторін (інших осіб) на проведення виконавчих дій та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 44 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок затверджується начальником відділу та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

      Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

       Кошти, які внесені на депозитний рахунок органу ДВС та які не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року з дня їх зарахування на депозитний рахунок, зараховуються до Державного бюджету України.

       Авансовий внесок, який не підлягає поверненню стягувачу або який не витребувано стягувачем протягом року з моменту виникнення права на його повернення, перераховується до Державного бюджету України.

      Особа, відповідальна за ведення книги обліку депозитних сум, у передостанній день строку зберігання коштів на рахунку письмово повідомляє про це начальника органу ДВС, який не пізніше наступного дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

       Дозвіл на перерахування коштів з рахунку надається виключно керівником органу ДВС або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

       Контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС.

Страницы: 1 2 3 [4] 5 6 ... 13