01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26
Судді О.Є. Брагіної
Позивач: Управління пенсійного фонду України в
Яготинському районі,
м. Яготин, вул. Шевченка, 235,
Київської області
Відповідач: Фізична особа-підприємець
м. Яготин, Київська область07700
Справа 2а- 6189/11/1070
УТОЧНЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ
(На позов управління пенсійного фонду України в Яготинському районі про примусове стягнення внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з фізичної особи підприємця, яка обрала особливий спосіб оподаткування)
За період до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками
В зв’язку з тим, що позивач протиправно продовжує наполягати на тому, що його вимоги законні та обґрунтовані, вимушена доповнити Заперечення наступним:
1. Справою адміністративної юрисдикції, згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Натомість суб’єкт владних повноважень, яким є управління пенсійного фонду в Яготинському районі, має право звернутися до адміністративного суду, згідно ч. 3 ст. 6 КАС України, лише у випадках, що прямо передбачені Конституцією та законами України.
Положення ч. 3 ст. 6 КАС України кореспондуються із п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, який вказує на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з даним позовом управління пенсійного фонду в Яготинському районі послалося на частину 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Разом з тим, ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464-VI, тобто, не діяла на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України у Яготинському районі м. Яготина Київської області оскаржуваного рішення, тому згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду від 05.07.2011 року за № 945/11/13-11:-
«Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом і припиняється з втратою ним чинності.» - у Управлінні пенсійного фонду в Яготинському районі не має законних підстав на звернення до адміністративного суду.
Крім цього, посилання управління пенсійного фонду в Яготинському районі на ст. 17, 18, пп.2 п 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - безпідставні на тому же підґрунті.
2. Управління пенсійного фонду в Яготинському районі стверджує, що фізична особа-підприємець – Відповідач, зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Яготинському районі, при цьому жодного доказу цього твердження суду не надане, зокрема:- заяву про взяття на облік, анкету застрахованої особи, дати, № свідоцтва про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
В дійсності Відповідач був застрахованою особою з 11.11.1997 року по 23 грудня 2004 року, до прийняття Закону № 2285-4 «Про Державний бюджет України на 2005 рік», на підставі якого Відповідач втратив статус застрахованої особи, і тільки 23 грудня 2010 року, на підставі прийняття Закону № 2856-4, знов отримав статус застрахованої особи.
3. Твердження Позивача про те, що за Відповідачем утворилась заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на 01.12.2011 року є відвертою неправдою, з метою ввести суд в оману, для отримання підстави для звернення до адміністративного суду, враховуючи, що із моменту набрання чинності змін до КАС України, внесених Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-4 «Про судоустрій і статус суддів», під час вирішення питання щодо дотримання позивачами строку звернення до адміністративного суду необхідно керуватися нормами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не має жодної причини пропуску звернення до суду, яка була б об’єктивно непереборною обставиною, яка не залежала від волевиявлення суб’єкта владних повноважень, та не пов’язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами, які б заважали управлінню пенсійного фонду в Яготинському районі звернутися до суду у межах встановленого строку. ( інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого адміністративного суду України від 06.09.2011 року № 1080/04-11, № 1400/1/6/13-11), Узагальнення Вінницького апеляційного адміністративного суду щодо застосування строків звернення до суду, на виконання листа Вищого адміністративного суду України № 196/11/13 від 09.02.2011 року, інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 06.09.2011 року № 1080/0/4-11/1400/1/6/13-11 ) Так звана «заборгованість» утворилась з 20 січня 2011 року, враховуючи час – 10 днів на узгодження вимоги, право на звернення до адміністративного суду, настало з 01.02.2011 року. З 01.серпня 2011 року Управління пенсійного фонду в Яготинському районі не має права на звернення до адміністративного суду.
4. Управління пенсійного фонду України в Яготинському районі стверджує, що заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 4 квартал 2010 року утворилась в розмірі 878 грн.34 коп. В матеріалах справи не має Вимоги №Ф-463 від 16.05.2011 року, проте є незрозуміло якась копія корінця вимоги про сплату боргу: №Ф554 від 20.07.2011 року. В матеріалах справи відсутні дані особового рахунку платника збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, з якого вбачались би нарахування і сплачені суми платежів.
Згідно пункту 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 22.10.2010 р. N 25-1), стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. За частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року, в редакції яка діяла станом на 22 листопада 2010 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. За частиною 3 цієї ж статті територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
За пунктом 8.3 Інструкції вимога формується за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи). При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Наявна у Відповідача ( яка взагалі відсутня в матеріалах справи) вимога УПФУ сформована 20.07.2011 року та роздрукована з комп’ютерної програми не відповідає вимогам наведеного пункту 8.3 та додатку 10 Інструкції, тобто не має обов’язковою юридичної форми та всіх обов’язкових реквізитів передбачених Інструкцією, тому не може бути використана позивачем, як підстава для стягнення боргу з відповідача зі сплати страхових внесків, оскільки не є належним чином оформленою та відповідно не узгодженою. Крім того, направленням відповідачу вимоги, яка не має юридичної форми документа визначеного законодавством, позивач позбавив себе права посилатися на цей документ як на підставу для стягнення, а повідомлення-розрахунок не передбачений законом в якості єдиної та окремої підстави для стягнення.
Крім цього, Відповідач є застрахованою особою з 23.12.2010 року, тому заборгованість на 20.01.2011 року складає 78 грн.96. коп.. З 1 січня 2011 року набув законної сили Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року, за підпунктом «й» пункту 12 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключені частини 1 – 9, які передбачали, як вище наведено примусове стягнення УПФУ страхових внесків за виставленими вимогами. Таким чином, має місце розбіжність між зазначеними вимогами закону та пунктом 8.1 Інструкції, що є підставою для застосування приписів частини 1 статті 8, частини 4 статті 9 КАС України в даній справі та прийняття рішення на користь відповідача.
Вищий адміністративний суд багато разів в тому числі і в інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1935/11/13-11, в інформаційному листі від 10.02.2011 № 203/11/13-11 звертав увагу судів на дотримання судами правила вирішення колізій у законодавстві на користь платника податків, щоб не було підстав для Європейського суду, як в Остаточному рішенні у справі «Щокін проти України» про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв’язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
На підставі вищевикладеного, керуючись тим, що вже є ні одне рішення ВАСУ по подібним справам, наприклад: Ухвала від 09.11.2011 № К9991/28551/11, Ухвала від 02 червня 2011 року № 58401/09 з метою однакового застосування зазначених законодавчих норм, з урахуванням їх дії в часі ст. 6; 8; 19; 21; 24; 41; 42; 55; 56; 58; 60; 64; 124 Конституції УКРАЇНИ, Указом Президента України « 727/98, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (1058), «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ст. 6; 7; 8; 49; 51; 71 ч.1 ст. 255 КАС України
ПРОШУ:
1. відмовити управлінню пенсійного фонду України в Яготинському районі в застосуванні примусового стягнення за несплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з фізичної особи підприємця, яка обрала особливий спосіб оподаткування
