Просмотр сообщений

В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.


Темы - backyard

Страницы: [1] 2 3 ... 7
1
Наказом Міністерства юстиції України від 30.11.2012  № 1765/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5" внесено зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Зокрема, зміни стосуються наявності у виконавчих документах реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Так, підпункт «в» пункту 3.3 розділу ІІІ викладено в такій редакції:

«в) відсутність коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду;».

Пункт 3.3 розділу ІІІ доповнено новим підпунктом «ґ» такого змісту:

«ґ) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта можуть не зазначатися в постановах у справах про адміністративні правопорушення, які виносяться на місці вчинення правопорушення або без участі особи».

З повним текстом наказу можна ознайомитись на <a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z2018-12">офіційному сайті ВР України</a>

2
18 грудня 2012 року опубліковано Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», який набирає чинності з 01 січня 2013 року.

У відповідності до статті 8 даного Закону мінімальну заробітну плату на 2013 рік встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,88 гривні, з 1 грудня - 7,3 гривні.

Статтею 7 даного Закону установлено, що у 2013 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць буде дорівнювати з 1 січня - 1108 гривень, з 1 грудня - 1176 гривень.           

Для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: - діти віком до 6 років: з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні; - діти віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1210 гривень, з 1 грудня - 1286 гривень; - працездатні особи: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень; - особи, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

30% прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років складає з 01.01.2013 до 30.11.2013 - 291,60 грн., з 01.12.2013 до 31.12.2013 - 309,60 грн.; для дитини віком від 6 до 18 років складає з 01.01.2013 до 30.11.2013 - 363 грн., з 01.12.2013 до 31.12.2013 - 385,80 грн.;

3
Відступлення права вимоги – один зі способів заміни кредитора в зобов’язанні, який полягає в передачі кредитором свого права вимоги до боржника іншій особі.

Сьогодні, у зв’язку з кризовою ситуацією та не спроможністю більшості боржників виконати зобов’язання, актуальним є питання відступлення права вимоги саме на стадії виконавчого провадження, коли судовий процес виграно, а рішення не виконується роками.

До часу внесення змін до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України існували різні погляди на можливість зміни кредитора на стадії виконавчого провадження.

Сьогодні ст. 25 ГПК України визначає, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу. Частина п’ята статті вісім вказаного Закону передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглядаючи справу про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги зазначає: «що під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків первісної сторони у виконавчому провадженні до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні. Отже, заміна кредитора у зобов'язані допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено Законом, зокрема, ст. 25 ГПК України» (Постанова ВГС України від 22.05.2012р. у справі №33/172пд).

Відтак, враховуючи судову практику з часу внесення змін до ст. 25 ГПК України, відступлення права вимоги законодавчо дозволено на всіх стадіях судового процесу включаючи процес виконавчого провадження, це в свою чергу розширює коло можливих дій кредитора по стягненню заборгованості та виконання своїх зобов’язань боржником.

4
Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» надав господарським судам свої роз’яснення для забезпечення правильного і однакового застосування розділу XIV Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) щодо порядку виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Згідно п. 5 вказаної Постанови Пленуму, відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

За п. 7.1. Постанови № 9 від 17.10.2012 р., право суду відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до п. 7.2 Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з п. 7.7. Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р., якщо заходів до забезпечення позову не було вжито до прийняття рішення зі спору, то господарський суд згідно з частиною другою статті 121 ГПК має право одночасно з вирішенням питання про відстрочку, розстрочку або зміну способу і порядку виконання рішення вжити заходів до забезпечення його виконання, про що зазначається в цій же ухвалі. В разі незгоди сторони чи прокурора, який брав участь у процесі, з такими діями господарського суду, вони вправі звернутися зі скаргою на таку ухвалу.

За п. 7.9. Постанови, судом може бути затверджено мирову угоду на підставі ч. 4 ст. 121 ГПК України, лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження". Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, учасникам господарських спорів слід мати на увазі, що деякі положення Господарсько-процесуального кодексу України віднині трактуються дещо неоднозначно, а тому при підготовці правової позиції доцільно враховувати роз’яснення, що містяться у зазначеній Постанові.

5
Важливою процесуальною «фігурою» у виконавчому провадженні є експерт або спеціаліст. Відповідно до частини 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов’язані з призначенням суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачається, що для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець за власною ініціативою або на прохання сторін може своєю постановою призначити експерта або спеціаліста, а при необхідності – декількох спеціалістів, а для оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання.

Сторонам виконавчого провадження у триденний строк надсилаються копії постанов державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Відповідно до пункту 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна боржника. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

6
З набранням чинності Законом України «Про третейські суди” в українців на законодавчому рівні була закріплена альтернатива у виборі способу вирішення спору: можливість звернутися до державного чи третейського суду.
Вищезазначений закон визначає третейський суд як недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та / або юридичних осіб в порядку, встановленому чинним законодавством, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Не дивлячись на те, що діяльність третейських судів регулюється спеціальним законом, проблеми у їх функціонуванні ще існують, зокрема у виконанні їх рішень.
Після дослідження й з’ясування всіх обставин у справі третейський суд виносить рішення. Сторони виконують рішення у добровільному порядку в строк встановлений законом, тобто без будь-якого примусу. Однією з ознак третейського суду є те, що рішення третейського суду не можуть бути оскаржені, тобто вони не передбачають можливості їх апеляційного або касаційного оскарження та перегляду за нововиявленими обставинами. Рішення третейського суду є обов’язковим для сторін, однак така обов’язковість дещо відрізняється від тієї, що притаманна господарським судам, зважаючи на особливу природу третейського суду. У разі невиконання рішень у добровільному порядку воно підлягає виконанню в примусовому порядку згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Актуальною проблемою, яка виникла з появою третейського судочинства є примусове виконання рішень третейських судів, оскільки саме по собі рішення третейського суду не є виконавчим документом і підлягає, так би мовити, "узаконенню”, тобто підтвердженню його компетентним судом, яким, згідно з Законом "Про третейські суди”, виступає місцевий загальний або місцевий господарський суд, шляхом видачі виконавчого листа.
Разом з тим, у здійсненні механізму примусового виконання рішення третейського суду необхідно виділити проблему – «подвійного контролю». Суть її полягає у тому, що рішення третейського суду може двічі стати об’єктом перевірки з боку компетентного державного суду за ідентичною групою підстав і на стадії скасування, і на стадії примусового виконання в наступних випадках:
- коли на стадії оспорювання рішення компетентний суд вивчив підстави для скасування, заявлені стороною, не визнав їх обґрунтованими та відмовив у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, а сторона вдруге висуває ці ж підстави на стадії виконання даного рішення;
- коли на стадії виконання рішення третейського суду компетентний суд, вивчивши підстави для відмови у наданні дозволу на виконання, які висувалися стороною, не виявив їх достатніми й визнав третейське рішення таким, що підлягає виконанню, при цьому сторона повторно заявляє ці ж підстави в процесі скасування рішення третейського суду.
Враховуючи вищезазначен, для уникнення таких ситуацій в подальшому необхідно встановити чіткі строки виконання рішень третейських судів.
Певна проблема у питанні виконання третейських рішень також пов’язана з частими змінами законодавцем переліку виконавчих документів, які міститься в Законі України "Про виконавче провадження”, що спричинює певні суперечності стосовно порядку (автоматичного чи підтверджувального) виконання рішень.
Процедурно питання видачі виконавчого документа вирішується таким чином. Відповідно до встановленого порядку особа, яка заінтересована в отриманні виконавчого документа, повинна подати до компетентного суду заяву про видачу такого документа. Заява про видачу виконавчого документа подається в письмовій формі, підписується стороною, на користь якої прийняте рішення або її представником. У цій заяві зазначаються найменування компетентного суду, уповноваженого видати виконавчий документ, найменування, склад та місцезнаходження третейського суду, найменування і місцезнаходження сторін у спорі, що вирішений третейським судом, дата прийняття рішення третейського суду та мотивовані вимоги заявника із зазначенням закінчення строку добровільного виконання цього рішення, якщо такий термін у рішенні встановлено (ч. 1 ст. 55 Закону).
Одразу ж слід зазначити, що ні ст. 2, ні ст. 55 Закону не визначають, який саме місцевий загальний чи місцевий господарський суд є компетентним розглядати клопотання про видачу виконавчого документа, а відсилають до Цивільного процесуального чи Господарського процесуального кодексів.
Компетентний суд, який прийняв заяву до розгляду, має розглянути її впродовж 15 днів з дня надходження до суду.
Процедура розгляду заяви про видачу виконавчого документа розпочинається із витребування справи. Справа витребовується компетентним судом з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа. Витребувана справа повинна бути направлена третейським судом до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.
За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд виносить ухвалу.
Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, повинен бути пред'явлений для виконання протягом трьох років. Вказаний строк встановлюється для виконання у частині майнових стягнень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення. При цьому строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо. Прийняття виконавчого документа до виконання та його здійснення державним виконавцем має відбуватись у порядку, що встановлений Законом "Про виконавче провадження”.
Отже, вивчення проблем виконання третейських рішень наштовхнуло на висновок про доцільність включення до ГПК України та ЦПК України окремої глави "Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду”, в якій слід урегулювати такі питання: загальні положення оспорювання рішень третейських судів; вимоги до заяви про скасування рішення третейського суду; порядок розгляду цієї заяви; підстави для скасування; вимоги до ухвали, яка виноситься за результатами розгляду справи щодо оскарження рішення третейського суду; розгляд заяви з приводу компетенції третейського суду; загальні положення видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; вимоги до заяви на видачу виконавчого документа; порядок розгляду заяви; підстави відмови; вимоги до ухвали та наслідки її прийняття для сторін третейської угоди.
На період до прийняття відповідних змін до процесуального законодавства України зазначені процедурні питання можливо було регламентувати на рівні постанови Пленуму Верховного Суду України або рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України. Так, Президія Вищого Господарського суду України ухвалила рекомендації №04-5/639 від 11 квітня 2005 р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди”.
Завершуючи розгляд поставленого питання, можна дійти висновку, що попри певні законодавчі прогалини та неврегульованості, які можуть бути виправлені законодавцем шляхом внесення до законодавства відповідних змін та доповнень, в Україні існує механізм забезпечення виконання рішення третейського суду, який здатен ефективно працювати.

7
17 грудня 2012 року відбудеться святкування професійного свята - Дня працівника державної виконавчої служби. Державна виконавча служба здійснює примусове виконання рішень судів та інших органів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Дане свято запроваджено Указом Президента України від 22.07.2009 року № 569/2009 «Про день працівника державної виконавчої служби», що і обумовило появу традиції святкування даної події.

Відділ державної виконавчої служби Гуляйпільського районного управління юстиції за підсумками роботи 2012 року відзначився високими результатами у своїй діяльності щодо виконання рішень судів та інших органів, яким законом надано право видавати виконавчі документи. На особливому контролі перебуває виконання рішень про стягнення коштів на користь бюджету та державних цільових фондів, в тому числі адміністративних штрафів у сфері безпеки дорожнього руху, рішень про стягнення на користь органів ПФУ, податкової тощо. З метою забезпечення неухильного дотримання строків здійснення виконавчих проваджень державними виконавцями запроваджено практику спільних виходів разом  із стягувачами за виконавчими провадженнями з метою проведення виконавчих дій, що в свою чергу забезпечує дотримання строків здійснення виконавчих проваджень та реалізовує право стягувача на прийняття участі у проведенні виконавчих дій та здійснення контролю за перебігом виконавчого провадження, тим самим зменшує кількість звернень стягувачів щодо надання інформації про перебіг виконавчого провадження та економить робочий час державних виконавців, який би був затрачений для надання відповіді.

Слід звернути увагу, що при проведенні підсумків роботи відділу приділяється особлива увага аналізу проблем та ускладнень, що виникають під час примусового виконання виконавчих документів. При наявності таких, робиться аналіз та проводиться планування роботи кожного державного виконавця на місяць, що у першу чергу скерований на забезпечення виконання планових показників виконання рішень і стягнення виконавчого збору та витрат організацію примусового виконання рішень у 2012 році на рівні показників не нижче 2011 року.

Так, при проведення аналізу роботи відділу за 11 місяців 2012 року встановлено, що на примусовому виконанні перебувало 3 583 виконавчих документа на суму 18 299 015 грн. З них завершено 2254 виконавчих проваджень на суму 8 859 063 грн. На користь держави стягнуто 91 108 грн. виконавчого збору. На користь бюджету стягнуто 604 431 грн. До Гуляйпільського суду направлено 25 подань про обмеження виїзду боржника за кордон, 3 подання про примусове входження до житла боржника. Для вирішення питання про порушення кримінальної справи за злісне ухилення від сплати аліментів до Гуляйпільського РВ ГУМВС направлено 23 подання.

У відділі ДВС щомісячно проводяться оперативні наради щодо підвищення планових показників роботи відділу в цілому, для цього розробляються плани щодо співпраці державних виконавців з представниками комунальних підприємств, Пенсійного фонду України та інших стягувачів. Також  у відділі проводяться сумісні оперативні наради із стягувачами.

Запорукою досягнення високих результатів, успішного здійснення покладених завдань на службу, в першу чергу є дружній колектив, який нараховує 11 чоловік. Це — в.о. начальника служби Волох Ірина Олегівна, старші державні виконавці Жовніренко Наталія Сергіївна, Узун Ольга Іванівна, державні виконавці Бодня Денис Володимирович, Кравченко Валентина Віталіївна, Мирошник Юрій Миколайович, головний спеціаліст Бодня Олена Валентинівна, спеціалісти Кириченко Олена Олексіївна, Троян Леся Миколаївна, водій Заїченко Євген Іванович, технічний працівник Прокопенко Ольга Володимирівна. Саме їм вдається справлятися з колосальним навантаженням і при цьому показувати високі результати в роботі. За роки роботи відділу ДВС його працівники неодноразово удостоювалися грамот та подяк органів державної влади та Головного управління юстиції у Запорізькій області.

8
Одним із заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» є звернення стягнення на заробітну плату (заробіток) та інші види доходів боржника.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

В постанові державним виконавцем зазначається порядок стягнення суми боргу, розмір відрахувань, реквізити рахунку, на який необхідно перераховувати утримані кошти, або адресата у разі перерахування коштів поштовим переказом.

Крім того, в зазначеній вище постанові державним виконавцем вказується вимога щодо направлення звітів про здійсненні відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів, та адресу на яку необхідно направляти звіти.
Відповідно до вимог пункту 7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, здійснення контролю за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника покладено на державного виконавця й проводиться шляхом перевірки правильності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами – підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт.

Така перевірка державним виконавцем може проводитись як з власної ініціативи, так і за заявою стягувача. А також, проведення перевірки може бути здійснено за дорученням вищестоящого органу державної виконавчої служби, під час розгляду останнім звернень (запитів) з питань виконання рішень суду, інших органів (посадових осіб).
 
Під час проведення перевірки державним виконавцем перевіряється розмір заробітної плати (інших доходів) боржника, суми відрахованих податків, суми відрахованої заборгованості, відомості щодо перерахування коштів стягувачу (своєчасність перерахування, причини неперерахування), тощо.

Пунктом 7.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами – підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, кожні шість місяців та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійсненні відрахування та виплати за формою, встановленою додатком 1 до Інструкції.

У разі виявлення державним виконавцем порушень під час проведення перевірки правильності відрахувань із заробітної плати (інших доходів) боржника, у разі неподання або несвоєчасного подання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку, зокрема відповідальність передбачену статтею 188-13 КУпАП – накладення штрафу від двадцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, державним виконавцем складається протокол про адміністративне правопорушення, що направляється до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Якщо підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами – підприємцями кошти із заробітної плати чи інших доходів утримуються, але не переховуються у зв’язку з їх відсутністю, державний виконавець роз’яснює стягувачу про право на звернення до суду з відповідним позовом.

9
Архив барахолки / Продам смартфон Nokia c5-06
« : Ноября 30, 2012, 12:39:37 »
Смартфон Nokia c5-06, новый (покупка в магазине Алло в сентябре 2012 года), полная комплектация (коробка, шнур, наушники, зарядка).
Цена - 1000 uhy

UPD: цена - 950 uhy.



Цитировать
Общие характеристики
Стандарт   - GSM 900/1800/1900
Тип   - смартфон/коммуникатор
Платформа - Series 60
Операционная система - Symbian OS 9.4
Тип корпуса - классический
Материал корпуса - пластик
Тип SIM-карты   - обычная
Вес   - 93 г
Размеры (ШxВxТ) - 51x105.8x13.8 мм

Экран
Тип экрана - цветной, 16.78 млн цветов, сенсорный
Тип сенсорного экрана - резистивный
Диагональ - 3.2 дюйма
Размер изображения - 360x640
Число пикселов на дюйм (PPI) - 229
Автоматический поворот экрана - есть

Звонки
Тип мелодий - 64-голосная полифония, MP3-мелодии
Виброзвонок - есть

Мультимедийные возможности
Фотокамера - 2 млн пикс.
Функции камеры - цифровой Zoom 3x
Запись видеороликов - есть (MPEG-4)
Макс. частота кадров видео - 15 кадров/с
Воспроизведение видео - MPEG-4, 3GPP, MP4
Аудио - MP3, AAC, WMA, FM-радио
Диктофон - есть
Игры - есть
Java-приложения - есть
Разъем для наушников - 3.5 мм

Связь
Интерфейсы - USB, Wi-Fi, Bluetooth 2.1
Зарядка от USB - есть
Спутниковая навигация   GPS
Cистема A-GPS - есть
Доступ в интернет - WAP, GPRS, EDGE, email POP/SMTP, email IMAP4

Память и процессор
Количество ядер процессора - 1, 800 MHz
Объем встроенной памяти - 40 Мб
Поддержка карт памяти    - microSD (TransFlash), объемом до 16 Гб
Оперативная память - 128 Mb

Сообщения
MMS   есть

Питание
Тип аккумулятора - Li-Ion
Емкость аккумулятора - 1000 мАч
Время разговора - 11:30 ч:мин
Время ожидания - 600 ч
Время работы в режиме прослушивания музыки - 35 ч

Другие функции
Громкая связь (встроенный динамик) - есть
Режим полета - есть

Записная книжка и органайзер
Органайзер - будильник, калькулятор, планировщик задач

Дополнительная информация
Комплектация   - телефон, батарея BL-4U, зарядное устройство AC-10, стерео гарнитура WH-102, соединительный кабель CA-101D

10
Останнім часом в юридичній практиці все частіше складаються ситуації, коли постановою господарського суду було затверджено мирову угоду між сторонами у справі, що безпосередньо визначено ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), але відповідач не виконує її умов.

В чинному законодавстві передбачено лише обов’язковість дотримання законності при укладенні мирової угоди. Відповідно до ст.78 ГПК України, укладення мирової угоди повинно стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету спору, у представників сторін повинні бути повноваження на укладення мирової угоди, господарський суд зобов’язаний роз’яснити сторонам наслідки затвердження мирової угоди. Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами судового процесу визнаються позивач і відповідач, а отже, мирова угода може укладатись лише між ними.

Частини 2, 4, 5 ст. 22 ГПК України містять перелік прав сторін в процесі, серед яких, зокрема, і право укладення мирової угоди.
Нормативне визначення мирової угоди в законодавчих актах України зустрічається стосовно укладання мирової угоди при провадженні справи про банкрутство. Відповідно до ст. 1 Закону України № 2343-ХІІ від 14 травня 1992 року "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мирова угода визначається як домовленість між боржником і кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін. Аналогічне визначення міститься і в Постанові Національного банку України № 395 від 9 жовтня 2000 року "Про схвалення Методичних рекомендацій про порядок реорганізації, реструктуризації комерційних банків”.

Аналізуючи чинне законодавство, можна прийти до висновку, що якщо мирова угода не виконується, дії недобросовісної сторони мають оскаржуватися в судовому порядку, на підставі судового рішення має видаватися наказ, який і буде виконавчим документом.
З набуттям чинності Законом України № 1255-IV від 18.11.2003 р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» п. 5 ст. 3 Закону України № 606 від 21.04.1999 р. "Про виконавче провадження”, було виключено. Тепер мирова угода, затверджена судом, не вважається виконавчим документом, та не підлягає примусовому виконанню згідно із положеннями Закону України № 606 від 21.04.1999 р. "Про виконавче провадження”. Проте, ухвала господарського суду є виконавчим документом згідно п. 2 ст. 3 Закону України № 606 від 21.04.1999 р. "Про виконавче провадження”. Виходячи з цього, кредиторові надається право подачі до Державної виконавчої служби ухвали про затвердження мирової угоди на примусове виконання. Проте, ухвала про затвердження мирової угоди свідчить лише про затвердження мирової угоди на певних умовах та про припинення провадження у справі, але не містить у своєму змісті вимоги про вчинення певних виконавчих дій, які в силу Закону України № 606 від 21.04.1999 р. "Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню. Таким чином, можемо стверджувати, що ухвала про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом та згідно з положеннями Закону України № 606 від 21.04.1999 р. "Про виконавче провадження” не підлягає примусовому виконанню.

Вирішити цю колізію можна виходячи зі змісту Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, виданих коли мирова угода відповідно до Закону України № 606 від 21.04.1999 р. "Про виконавче провадження” все ще вважалася виконавчим документом, проте й нині чинних.

Відповідно до останнього абзацу пп. 3.9.6 Роз'яснень ВАСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/141 від 25.04.2008р., наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.


Тому, приходимо до висновку, що заінтересована сторона у цьому разі повинна звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. На підставі рішення суду в такій справі кредитор отримує наказ господарського суду на його виконання, який визнається виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню Державною виконавчою службою.
До аналогічного висновку стосовно примусового виконання мирової угоди прийшов і Вищий господарський суд України. Постановою від 02 грудня 2008 року у справі № 02-03-13/918 (з повним текстом можна ознайомитись на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень України) зазначається, що мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження”.
Зазначене кореспондується з п.2 ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження”, відповідно до якого, підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах. В силу п.1 ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження”, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст.3 України "Про виконавче провадження”. Законодавчо визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а названий Закон України "Про виконавче провадження” направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.

Підсумовуючи вище викладене, можна прийти до висновку, що, при укладенні мирової угоди, та в подальшому при її виконанні, може виникнути ряд проблем, особливо у разі відмови однієї зі сторін від добровільного її виконання. Проте, на даний час правова прогалина, щодо виконання в примусовому порядку мирової угоди в господарському судочинстві, усунута Вищими судовими інстанціями України.

11
У порівнянні із Законом України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 року, яка діє на сьогодні, структура нового закону України "Про державну службу" значно розгалуженіша та більш деталізована. У новій редакції нормативного акту чітко окреслені сфери державної служби, встановлені критерії до посад державної служби. Також розмежовано сфери застосування принципів та норм публічного та приватного права для регулювання відносин у державній службі. Розмежовано політичні посади і посади державної служби для забезпечення політичної нейтральності державних службовців. Особа, яка вступає на державну службу, зобов’язана припинити членство в політичній партії.
Вступ на державну службу був і залишається на конкурсній основі. Строк подання документів для участі у конкурсі не може становити менше 20 та більше 30-ти календарних днів з дня опублікування оголошення про проведення конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається не пізніше 30-ти календарних днів після оприлюднення інформації про його переможця, після проведення спеціальної перевірки керівником державної служби в органі державної влади за результатами конкурсу.
Керівником державної служби в органі державної влади законопроектом визначено керівника апарату, де відсутня така посада керівника цього органу влади.
Умови проходження служби фактично не змінилися, але якщо в діючому законі є 15 рангів держаних службовців, то в новій редакції уже 9.
Також введено поняття «ротація державного службовця» – періодичне переміщення державного службовця з однієї посади державної служби на іншу посаду державної служби в межах однієї категорії посад, з метою ефективного використання потенціалу державних службовців з урахуванням потреб держави, створення необхідних умов для їх службового та професійного росту, забезпечення рівних можливостей для просування по службі та закріплення державних службовців на службі, а також для зниження ризику корупції.
Питанню щодо припинення державної служби відведено цілий розділ, у якому постатейно розписано можливі підстави для припинення державної служби та розмір виплати вихідної допомоги в залежності від стажу роботи особи, яка звільняється. Також визначено, що треба розуміти під «дисциплінарними проступком», за який державного службовця може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Що стосується соціальних гарантій, то і в діючому законі вони виписані, але у зв’язку з недостатнім фінансуванням не завжди повністю виконується.
Закон України "Про державну службу" гарантує мінімальний розмір посадового окладу на рівні двох розмірів мінімальної заробітної плати. Наприклад, для кожної підгрупи посад державної служби різниця між максимальним і мінімальним розмірами посадових окладів має становити 30 відсотків. Розмір посадового окладу державного службовця має переглядатися щорічно до 15 квітня суб’єктом призначення за підсумками оцінювання результатів роботи. Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень закону України "Про державну службу" протягом 2011-2015 років має бути упорядковано умови оплати праці державних службовців.
Закон України "Про державну службу" встановлює додаткові гарантії, що забезпечать підвищення соціального та матеріального статусу державних службовців. Крім цього, новаціями закону порівняно з чинним законом є: скасування неефективних інститутів кадрового резерву та атестації державних службовців,запровадження інституту дисциплінарної відповідальності, створення додаткових механізмів запобігання виникненню конфлікту інтересів на державній службі та правового захисту державних службовців від незаконних дій їх керівників, створення апеляційних механізмів для оскарження рішень щодо призначень, звільнень державних службовців, застосування дисциплінарних стягнень, висновків за підсумками оцінювання результатів службової діяльності.

12
Міністерством юстиції України утворено робочу групу з питань впровадження системи реалізації арештованого державними виконавцями майна шляхом проведення електронних торгів.

До робочої групи увійшли представники Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, державного підприємства "Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, що забезпечують реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України, та експерти.

На даний час, з метою доступу громадян до процедури торгів функціонує "Система реалізації конфіскованого та арештованого майна”, що являє собою публічний веб-ресурс за адресою https://trade.informjust.ua, який надає можливість користувачам Системи отримувати деталізовану інформацію про прилюдні торги (аукціони) з реалізації арештованого державними виконавцями майна.

На веб-сайті розміщуються текстові повідомлення про прилюдні торги, а також повідомленнями про результати проведення цих прилюдних торгів, надається можливість поршуку необхідної інформації.

За час існування Системи громадяни та юридичні особи виявили чималий інтерес до функціонування веб-ресурсу. Проте, у зв'язку із широким розвитком інформаційних технологій та з огляду на нові виклики часу, формат функціонування Системи потребує суттєвих змін та модернізації.

Зважаючи на прагнення Уряду активно розвивати та розбудовувати інформаційний простір в Україні, широко запроваджувати інформаційно-комунікаційні технології в усі сфери діяльності суспільства й держави, Міністерством юстиції України та Державною виконавчою службою України було вирішено забезпечити розробку нової системи реалізації арештованого майна. Форматом функціонування нової інформаційної системи було визначено "електронні торги”.

Система "електронних торгів” повинна забезпечити прозорість діяльності спеціалізованих торгівельних організацій та органів ДВС під час реалізації майна, надавати розшрену інформацію про майно (у тому числі його графічне зображення), дозволити здійснювати придбання арештованого майна з будь-якого місця за допомогою інтернет-технологій.

Створення нової інформаційної системи у першу чергу покликано полегшити доступ громадян та юридичних осіб до реалізації арештованого майна, та, у свою чергу, підвищити ефективність такої процедури реалізації майна.

13
Згідно із статтєю 25 Закону України "Про виконавче провадження” у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, строк для добровільного виконання не встановлюється, тобто законодавством передбачено негайне виконання виконавчих документів про конфіскацію майна. У зв’язку з цим, якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, у разі якщо вони відповідають вимогам статті 18 цього Закону.
   Після одержання виконавчого листа державний виконавець негайно перевіряє наявність майна, зазначеного в опису, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. При наявності довідки про те, що опису майна не провадилося, державний виконавець вживає заходів до виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації. Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентарізації та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна. У разі виявлення майна державний виконавець складає опис цього майна.
   В разі застосування конфіскації всього майна — необхідно говорити про його розшук у різних місцях знаходження, і в цьому випадку загальний акт опису може складатися з актів опису в окремих приміщеннях, де мешкала особа, а також включати акти опису, проведені у гаражі або автомобілі, належних особі, тощо. Слід зазначити, що у процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна.
   Акт складається в декількох примірниках. Перший залишається у виконавчому провадженні державного виконавця, інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм. Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення. Для оцінки вартості майна за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Після виготовлення звіту про оцінку майна державний виконавець ознайомлює з ним сторони виконавчого провадження. Якщо сторони згодні з оцінкою, майно передається на реалізацію. Для цього орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.
   Спеціалізована організація проводить аукціон за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова ціна майна, що виставляється на аукціон. Кошти, одержані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, та іншого майна, що переходить у власність держави, зараховуються до державного бюджету з вирахуванням сум комісійної винагороди, що надається підприємству, установі, організації, якій доручається розпоряджатися майном згідно з укладеною угодою. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або комісійних умовах протягом двох місяців підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності представнику митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу. Розмір переоцінки не повинен перевищувати 20 відсотків вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання.
   Якщо майно не реалізовано протягом місяця після проведення переоцінки, проводиться додаткова переоцінка. У разі, коли майно, в тому числі транспортні засоби, не реалізовані у порядку встановленому Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить на розгляд комісії, що утворюється у складі представників відповідного органу ДВС, митного органу, органу ДПІ та фінансового органу, пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема закладам у яких виховуються діти – сироти, установам виконання покарань. Рішення про передачу, переробку або знищення майна підписується членами комісії та затверджується начальником відповідного органу ДВС.
   У разі якщо конфіскації підлягає грошова сума, то вилучена іншим уповноваженим органом готівка за дорученням державного виконавця перераховується цим органом до державного бюджету на вказані державним виконавцем рахунки. Повідомлення про перерахування коштів є підставою для закінчення виконавчого провадження. Конфісковані алкогольні напої підлягають знищенню або промисловій переробці. Конфісковані тютюнові вироби підлягають знищенню. За фактом знищення складається акт, який підписується представниками органу ДВС, митного органу, органу ДПІ та фінансового органу.
   Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його до суду який видав виконавчий документ.

14
 Одним із недоліків судового способу захисту порушеного права є його неоперативність, тобто, зважаючи на необхідність дотримання цивільної процесуальної форми, розгляд справи може затягнутися, що може створити негативні наслідки для особи, яка потерпіла від правопорушення, може статися так, що розгляд справи взагалі втратить будь-який сенс. Для уникнення такої ситуації існує інститут забезпечення позову, порядок застосування якого визначений ст.ст. 151-155 ЦПК.
     Забезпечення позову – це застосування судом заходів для створення можливості виконання у майбутньому рішення суду про присудження у випадках, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Підставою для вирішення питання про забезпечення позову є заява осіб, які беруть участь у справі. Вона подається до суду, у провадженні якого перебуває справа. У заяві вказуються: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ст. 151 ЦПК).
     Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вчинені у будь-якій стадії розгляду справи, можуть стосуватися усієї матеріально-правової вимоги чи її частини. Питання про забезпечення позову вирішується судом в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. В ухвалі про забезпечення позову вказуються підстави застосування та заходи забезпечення. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження. Заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретних обставин конкретної справи. Їх можна поділити на дві групи: універсальні та спеціальні. До універсальних заходів, які можуть застосовуватися у будь-якій справі, по будь-якому позову, відноситься: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (судовий секвестр). Спеціальними є заходи, які використовуються тільки у окремих справах. Ними є: зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (ст. 152 ЦПК).
     Законодавством передбачена можливість скасування забезпечення позову, а також заміни одного способу забезпечення позову іншим, а застосування кількох забезпечень з тим, щоб загальна їх сума не перевищувала позовної. Ухвали щодо забезпечення позову чи скасування забезпечення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Подача скарги не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову, а також не перешкоджає дальшому розгляду справи. Подача скарги на ухвалу про скасування заходу, що його вжито для забезпечення позову, або про заміну одного виду забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали (ст. 155 ЦПК). Суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків, а саме внесення застави у розмірі достатньому для того, щоб запобігти зловживанню забезпечення позову (ч.4 ст. 153 ЦПК). Відповідач, в разі відмови в позові, після набрання рішенням законної сили може стягнути з позивача збитки, завдані йому забезпеченням позову, а якщо застосовувалась застава, то з неї у першу чергу здійснюється відшкодування таких збитків (ст. 155 ЦПК). Предмет застави повертається позивачеві, якщо ухвалено рішення про задоволення позову, у разі укладення між сторонами мирової угоди, а також тоді, коли позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців (ч. 3 ст. 155 ЦПК). Відповідач може захистити свої інтереси від застосування до нього способів забезпечення позову. Це може стосуватися позову, що має грошову оцінку, при якому відповідач згідно із ст. 155 ЦПК може з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену у позовній заяві. Якщо в позові буде відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову (ст. 155 ЦПК). Особливості застосування запобіжних заходів до подання позовної заяви.
     У випадках необхідності запобігання порушенню права інтелектуальної власності позов може бути забезпечений до подання позовної заяви. Така заява подається до суду по кількості осіб, щодо яких заявлено клопотання про забезпечення позову, і розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника це питання розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову. В ухвалі суду про забезпечення позову обов’язково вказується про строк, на протязі якого заявник повинен подати відповідну позовну заяву. Він становить десять днів з дня постановляння ухвали про забезпечення позову. Якщо така заява до суду не подана, то заходи забезпечення позову скасовуються.

15
Згідно ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач не можуть брати участь у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

За наявності підстав для відводу зазначені особи зобов»язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представником. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.

Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Питання про відвід експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача вирішується шляхом винесення вмотивованої постанови державного виконавця.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача, перекладача може бути оскаржена в десятиденний строк.

Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача, зобов»язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п»яти робочих днів.

Підстави для відводу поділяються на дві групи: ті, що безпосередньо визначені в нормі закону, та ті, що є наслідком суб»єктивного уявлення сторін виконавчого провадження. Підставами першої групи є відомості про те, що зазначені особи є близькими родичами сторін, їх представників чи інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення. Визначення терміна «близькі родичі» зафіксовано у п. 11 ст. 32 КПК. Це батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Заінтересованість державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача або перекладача у результатах виконання слід розуміти як наявність у них матеріального чи морального інтересу у результаті тих дій, які супроводжують виконання рішення. За наявності хоча б однієї з названих підстав вищевказані суб»єкти не можуть брати участь у виконавчому провадженні і повинні заявити самовідвід.

Крім можливостей самовідводу, відвід зазначеним особам можуть з тих же підстав заявити стягувач, боржник або їх представник. Іншим особам закон такого права не надає.

Страницы: [1] 2 3 ... 7