Просмотр сообщений

В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.


Темы - rescuer

Страницы: [1] 2 3 ... 7
2
9 мая 2012 года.


3
Что происходило в те опаленные войной годы на нашей земле? Вот воспоминание трижды героя Советского Союза Александра Покрышкина, из его книги "Небо войны". Есть там глава "Самолет на дорогах".

Отрывок:
Цитировать
...Поджечь самолет — сейчас тоже было нелегкой задачей. Надо в темноте, под обстрелом возвращаться к нему, поснимать пулеметы, забрать с собой парашют... Иначе у меня не поднимется рука уничтожить свою машину. Но самая правильная мысль, кажется, и осеняет человека в наиболее трудные для него минуты. Почему я пытался поднять самолет на руках, чтобы выпустить шасси? Можно ведь подкопаться под него и таким образом поставить его на колеса! Конечно же, это и легче и быстрее.

— Ладно, — согласился командир полка. — Берите несколько человек, попробуйте.

Он, кстати, значительно подобрел ко мне после того, как мы вместе с ним в его землянке поужинали, поговорили о жизни, о войне. Да разве он мог не понимать меня? Я хотел того же, чего хотел он сам, — спасти самолет.

Мы уже были в машине, когда в темноту кто-то бросил:

— В двенадцать быть здесь!

Я выскочил из кабины и наткнулся на командира.

— Разрешите нам взять пару бутылок КС. Если не поднимем, тогда...

— Разрешаю.

— А если поднимем, товарищ командир, я прошу ваших солдат последовать со мной.

— Двигайтесь на Пологи. Мы отходим в том направлении.

— Есть! — Я схватил в темноте его руку и крепко пожал ее.

Это было прощанье с хорошим человеком. Его солдаты, наша машина и я в Малую Токмачку больше не возвратились. Нам понадобилось немного времени, чтобы сделать подкоп под самолет, поставить его на колеса, положить его хвост на кузов. Без промедления наш спаренный агрегат — ЗИС и МИГ — двинулся по дороге на Пологи.

В ночном путешествии с самолетом на прицепе никому из нас не пришлось даже вздремнуть. Переезды, мосты, повороты, встречные машины — везде надо было осмотреться, предупредить, чтобы не задеть крыльями. Продвигались медленно, но без приключений. Только утром остановились у крайней хаты небольшого села.

Собственно, мы бы и здесь не сделали остановки, если бы не стадо коров. Оно двигалось, заняв всю дорогу. Мы вынуждены были подождать. Из кабины я увидел у ворот женщину. Наверно, она тоже выгнала со двора свою корову и смотрела, пока пастух пройдет дальше, за село. Я засмотрелся на нее, прислонившуюся к столбу, печальную.

— Вот бы попросить у нее чего-нибудь перекусить, — посоветовал сержант. Напоминание сержанта было своевременным: ведь со мной три человека, которые много потрудились, не спали.

— Доброе утро! — поприветствовал я женщину, приблизясь к ней.

— Здравствуйте, — тихо ответила она.

— Не найдется ли у вас чего-нибудь покушать? Она все еще не шелохнулась и не сводила с меня своих грустных глаз.

— Найдется, — сказала она по-украински и вздохнула,- А вы, значит, оставляете нас? На немцев?

Я посмотрел на ее старенькие туфли с мужской ноги — мужа ли, сына.

— Кушать у нас всего хватит. Земля родила... Кому это все теперь достанется?

Ее глубокую грусть и задумчивость выражала не только поза — одинокая женщина-мать у ворот, — но и ее лицо, глаза. Она смотрела на нас, на наш самолет, на меня, перебинтованного.

Затем я увидел, как она повернулась, услышал, как она сказала: "Идемте. Зовите товаришив", как на ее ногах хлопали большие мужские туфли, но меня словно притянула к себе эта земля, словно приковали к ней тяжелые, как камень, слова этой женщины: "Оставляете нас".

Я обернулся и быстро пошел к машине. Шофер уставился на меня, ждал, что скажу.

— Поехали! Стадо прошло, не видишь! Поехали!

Машина двинулась дальше, мимо дворов. Да, мы действительно оставляли эти живописные, чудесные украинские села, этих трудолюбивых людей, добытые ими богатства, как оставили Молдавию, Прибалтику, Белоруссию, большие просторы земли русской... Знаешь это, помнишь об этом каждый день, где-то в душе эта мысль отложилась в скипевшийся ком злости, непримиримости к врагу, но сознавать это перед глазами простой женщины — жены и матери — невыносимо. Нет, я больше не зайду ни в одну хату, ни в один дом, пока не смогу прямо посмотреть в глаза женщине, ребенку.

— Не зайду!

Мы остановились уже за селом: надо было спросить у ребят дорогу. Они слетелись к нам, как воробьи, их вдруг собралось очень много. Один перед другим они старались объяснить нам, куда ехать, глазели на самолет. А солдаты между тем обнаружили в их руках пчелиные соты с медом.

— Где добыли? — уставился сержант на одного пацана.

— Там пасеку раздают людям.

— И нам можно?

— Берите наш, только дайте табаку.

Солдаты выменяли на махорку несколько сотов, и мы двинулись по указанной дороге. Вскоре под леском остановились, чтобы перекусить тем, что было. Подогрели в котелках соты, натопили меду, у солдат в мешках оказался хлеб, и завтрак удался на славу.

Среди дня мы въехали в Пологи. Кирпичные дома, улицы — я уже давно не видел этого. Остановились на площади и принялись за большую, крайне нужную работу: надо снять крылья и уложить их в кузов. Дальше с целым самолетом ехать было почти невозможно. Военные машины, колонны беженцев загромождали все дороги, того и гляди зацепишься за что-нибудь. Ключей нет, но есть молоток, зубила. Помощников хоть отбавляй — все мальчишки городка. Шутка ли, прямо среди площади разбирают самолет.

Когда работа подходила к концу, я спросил ребят, где у них больница: с глазом у меня творилось что-то неладное. Целый отряд мальчишек привел меня в госпиталь. Доктор, осмотрев рану, сказал сестре:

— Запишите его. Надо положить.

— Не могу, — сказал я. — У меня самолет.

— Где?

— Стоит на площади.

— Вы что-нибудь понимаете? — обратился к сестре врач. Пришлось объяснить все подробно.

— Что ж, хотите остаться без глаза, пожалейте самолет.

Такое категорическое противопоставление мне не понравилось. Я попросил врача перевязать рану и отпустить меня. Видя мое упрямство, он распорядился перевязать рану, сделать укол и удалился.

Девушки — медсестры и санитарки, обрабатывая рану, все еще уговаривали меня остаться в госпитале.

— У нас был вчера один летчик, — сказала сестра, отдирая присохший к виску бинт.

— Вчера? — переспросил я ее, вспомнив о Комлеве.

— Да. Мы ему оказали помощь.

— Он сейчас у вас?

— Нет, отправили дальше, в тыл.

— А нельзя ли узнать его фамилию?

— Почему же нельзя? Пойдите, девушки, посмотрите в книге эвакуированных.

"Неужели Комлев? Куда же он подался? Далеко завезут — скоро в полк не возвратится", — думал я, вспоминая подробности вчерашнего вылета.

— Тяжело был ранен?

— Легко. Сел за нашим селом. В комнату вошла санитарка.

— Лейтенант Комлев.

— Знаете его?- спросила медсестра. Я, наверно, вздрогнул.

— Вместе летели.

— Остались бы, залечили рану...

Нежно звучавший девичий голос, прикосновение ее рук, взгляд красивых голубых глаз проникали в мою душу. Но бинт уже тщательно затянут и завязан, шлем надет.

— До свидания, девушки!

— До свидания!

Медсестра улыбнулась, и я увидел ее чудесные белые зубы. Еще раз посмотрел в лицо.

Вышел из помещения и отчетливо услышал отдаленную артиллерийскую канонаду. Ребята поджидали меня за воротами.

— Поехали, — бросил я на ходу, приближаясь к машине. Моя команда — солдаты и сержант, стоявшие на земле, — не шелохнулась. — Что случилось?

— Не слышите? За Пологами дорога на Куйбышево уже перерезана.

Если бы можно было ехать на восток, от Полог наш путь лежал на районный центр Куйбышево, далее на Розовку, а оттуда к Володарскому, где базировался мой полк. Эти названия больших населенных пунктов, которые я уже помнил наизусть, обозначали прямую, хотя и дальнюю дорогу к своим. Их звучание как бы сокращало расстояние, отделявшее меня от своего полка. И вдруг все рушилось.

Как бы подтверждая только что услышанное от солдат, возле нас останавливались все новые и новые машины.

И главное — они подъезжали к нам уже не с той стороны, откуда мы въехали в город, а с востока. Кто-то из прибывших принялся рассказывать, как немцы подожгли шедшие впереди него машины. Я вспомнил о Комлеве, он был где-то там.

Нас окружали грузовики, повозки. Дальше стоять на месте было нечего.

— Заводи!

Я помнил о наступлении наших войск у Мелитополя. Следовательно, надо продвигаться на юг, чтобы там с войсками отступать на восток. У меня была карта, по ней нетрудно было определить, куда устремились немецкие дивизии и танки, если они уже обошли Пологи с востока.

К морю! — вот куда.

Чем скорее, рассудил я, проскочим к городу Осипенко, тем больше надежды на то, что пробьемся в Володарское.

Володарское... Оно теперь казалось мне недосягаемо далеким.

В Пологах наш ЗИС до предела загрузили попутчики. В те дни все живое неудержимо тянулось на восток, и, если этот поток встречал преграду, он немедленно отыскивал другое русло, и вся его стихийная сила устремлялась туда. В кузове нашей машины сидели раненые, бойцы, отбившиеся от своих частей, не дошедшие до фронта резервники. По одному их внешнему виду можно было определить, что этим людям уже досталось от войны немало, что у них было одно-единственное желание-пробиться к своим, отдохнуть, помыться, сбросить грязное белье, поесть вволю и снова идти в бой, хоть к черту в пекло! Такое желание, такая воля человека, потерявшего связь с родной частью, мне была теперь очень понятной. В первый же день мытарств по фронтовым дорогам я убедился, что стремление пробиться на восток и где-то там влиться в свои или новые части было тоже проявлением высокого человеческого духа. Обстоятельства нередко требовали от людей настоящего подвига. Они не имели ничего общего с паникерами, трусами, с теми, кто в подобной обстановке бросал винтовку в кусты, спешил облачиться в гражданскую одежду, заботясь только о собственном спасении. ....

Все здесь :
http://militera.lib.ru/memo/russian/pokryshkin2/08.html

4
Новости региона / Снежные заносы зимы 2012.
« : Февраля 22, 2012, 11:12:16 »
Две недели войны со снегом.



5
В Запорожской области к Евро-2012 разработали туристические маршруты национального значения
05.03.2011 11:36



С целью развития внутреннего областного туризма и по случаю проведения Евро-2012 разработаны новые туристические маршруты межрегионального, национального, областного и районного значения.

Как сообщает Запорожский областной туристическо-информационный центр, в список туристических маршрутов национального значения входит 5 маршрутов.

Маршрут «Археологическая древность запорожских степей» - двух-трехдневный автобусно-пешеходный тематический комплексный (с возможностью принять участие в работе экспедиции) маршрут, направленный на знакомство с археологическими памятниками Степной Украине.

Маршрут «Хортица: взгляд сквозь века» (по достопримечательностям Национального заповедника «Хортица») -  одно-двухдневный пешеходно-автобусный комплексный (с развлекательными программами) маршрут.

Маршрут «Сечи Запорожские» -  трехдневный тематический комплексный (с возможностью принять участие в работе археологической экспедиции) маршрут.

Маршрут «По следам тачанок Нестора Махно» -  одно-двухдневный тематический комплексный маршрут с целью ознакомления с историческими объектами, памятными местами, связанными с историей и духом Гуляйпольской вольницы и жизнью и деятельностью ее предводителя Нестора Махно

Маршрут «Запорожье: Евро-2012» Донецк - Запорожье -  двухдневный автобусный комплексный маршрут, который будет знакомить иностранных и украинских туристов-болельщиков футбольного чемпионата Европы 2012 года с достопримечательностями истории и культуры и современной жизнью города Запорожья и Запорожской области.
РепортерUA

http://reporter.zp.ua/2011/03/05/v-zaporozhskoi-oblasti-razrabotali-turisticheskie-marshruty-natsionalnogo-znacheniya

6


В Запорожье горит строительный гипермаркет "Новая линия" (обновлено)



В Запорожье в Хортицком районе горит строительный гипермаркет сети "Новая линия".

Как сообщает пресс-служба Главного управления МинЧС Украины в Запорожской области, сообщение о пожаре в гипермаркете поступило на пункт связи службы спасения "недавно", поэтому о размерах пожара и его причинах пока ничего не известно.

Как сообщает РепортерUA со ссылкой на очевидцев, на месте уже работают 6 пожарных машин. Также на месте  уже находятся 8 машин скорой помощи.

Очаг пожара находится там, где разместились складские и служебные помещения. Ядовитый дым сильный ветер уносит в поле. В селах Новое Запорожье и Канцеровка сейчас стоит ядовитый смог. Сильный ветер сносит пламя внутрь строения. Огонь приближается к торговому залу с горюче-смазочными материалами: красками, растворителями. Туда пожарники не решаются войти, пишет zptown.



Обновлено (12:16)

Как сообщает РепортерUA, на месте работает уже более 10 пожарных машин. Как рассказали в штабе пожаротушения, по предварительным данным, жертв пока нет. По словам врачей скорой помощи, пострадавших нет. Впрочем, огонь до конца еще не погашен – пожарные гасят входы в здание. Дополнительная опасность ситуации заключается в том, что в 150-200 метров от места происшествия находится автомобильная заправка. Сотрудники ГАИ перекрыли дорогу.

Возле супермаркета собралось множество зевак. В то же время, пришедшие на место происшествия пожарные в штатском предлагают свою дополнительную помощь штабу пожаротушения.

Как рассказали сотрудники, пожелавшие остаться неназванными, они успели вывести на улицу всех посетителей и персонал.

По одной из версий, причиной пожара стал взрыв баллона в отделе лакокрасочных изделий гипермаркета.

Обновлено (12:47)







Видео и фото пользователя оooany-wonderoo

Обновлено (12:56)

В главке МВД в Запорожской области сообщили, что информация о пожаре в гипермаркете "Новая линия", расположенном в Хортицком районе, поступила в субботу в 9.20 утра. "По предварительным данным, очаг возгорания находится в отделе лакокрасочных материалов. Пожар распространился по всей площади магазина - горят все отделы", - рассказали правоохранители.

Обновлено (13:36)

Как сообщил помощник начальника Главного управления Министерства чрезвычайных ситуаций в Запорожской области Юлия Барышева, на место происшествия выехали 25 единиц пожарной техники, из которых 18 - специальная. Около 12:00 пожар был локализирован. Сейчас идет поливка конструкций гипермаркета, пожарные ликвидируют мелкие очаги возгорания на первом этаже.

В то же время запорожские медики подтверждают, что в результате пожара в гипермаркете сети "Новая линия" жертв и пострадавших нет и никто не обратился к ним за помощью.

"Сейчас возле гипермаркета "Новая линия" дежурит шесть бригад "Скорой помощи", однако по словам врачей, их помощь никому не понадобилась: жертв и пострадавших нет", - сообщил председатель запорожского независимого профсоюза работников "Скорой помощи" Анатолий Сидоренко.

"Жертв удалось избежать по счастливой случайности: люди быстро эвакуировались. Свидетели происшествия утверждают, что огонь возник в отделе лакокрасочных материалов в результате какого-то взрыва, возможно взорвался баллон", - уточнил он, отметив, что пламя уничтожило 20 тысяч квадратных метров магазина.

Как рассказали свидетели пожара – покупатели магазина, огонь распространялся по магазину очень быстро.

Подробности

По материалам: Интерфакс-Украина, Українські Новини


http://podrobnosti.ua/accidents/2011/02/26/755371.html


7


За Дашей пришлось нырять под лед
В Пологах спасены трое маленьких детей



Родители трех пологовских девочек до конца дней своих должны быть благодарны 11-летнему Юре Трещуку и охраннику ЗАО «Минерал» Владимиру Горулько, которые 24 января вытащили из воды их дочерей, провалившихся под лед.

Как рассказал журналистам начальник Пологовского райотдела МЧС Александр Семененко, четверо детей, среди которых самым старшим был Юра, играли на искусственном пруду размером 4х4 м, глубина которого, предположительно, 3 метра. Такие прудики вблизи Конки выкапывают местные жители, чтобы использовать воду для полива огородов.


– Там есть родники, в результате чего лед нестойкий, и дети оказались в воде, – обрисовал обстоятельства ЧП Александр Николаевич. – Юре удалось выбраться на берег. Первой он вытащил самую маленькую – 7-летнюю Настю (по данным пресс-службы ГУ МЧС Украины в области, она является его племянницей. – И.Е.), затем схватил за руку 10-летнюю Настю, но вытащить девочку из воды он не мог – не хватало сил.

Крик детей услышала жена Владимира Владимировича (дом Горулько находится в 200 метрах от водоема), она позвала его, сказав, что где-то, очевидно, дети провалились под лед, и вызвала «скорую». В чем был, не одеваясь, он помчался туда и вытащил девочку, которой пытался помочь Юра.

7-летняя Дарья в этот момент ушла под лед (она потеряла сознание). Владимиру Владимировичу пришлось нырять под ледяную корку и ее доставать. Стоя по пояс в воде, он начал оказывать первую помощь.

В этот момент к месту случившегося примчалась мама маленькой Насти и стала делать Даше искусственное дыхание. А сын Владимира Горулько сбегал домой и принес теплое одеяло, в которое завернули Дашу. Прибывшая бригада «скорой» забрала девочку в больницу.

- У Дарьи было серьезное переохлаждение, но на сегодня ее состояние, по оценке медиков, удовлетворительное. На здоровье остальных детей происшествие не отразилось,  – отметил Александр Семененко.

- Юра, почему вы все пошли гулять на пруд, неужели вам никто не говорил, что это опасно? – поинтересовались журналисты у юного спасателя, Юрия Трещука, который учится в 6-м классе.

- Я їм казав, що там лід, вони ж: «Давайте підемо покатаємось!» Я пішов з ними, стояв дивився. Вони катались і мені захотілось. Вони плигали, лід розламався і всі провалились, – вспоминает Юра. – Я виліз зразу, біля мене лежала палка – пішов доставати саму маленьку. Настю витягнув, а коли почав доставати саму старшу  – Настю, маленька кричала, гукала на допомогу. Підбіг дядя Вова, поміг витягнути Настю. Ми йому показали, що Даша під лід пішла. Він пірнув за нею, витяг.

Поклав на руку, став масаж серця робить. Потім підбігла мама маленької Насті. Дядя Вова робив Даші масаж серця, а мама – штучне дихання. Вона очнулась, а дальше не знаю – я пішов додому.

- Жена сказала: дети тонут, и я побежал, – продолжает разговор об обстоятельствах того драматического дня Владимир Горулько. По его словам, страшно нырять под лед не было, к тому же всех детей он знал.   

Отважный охранник ЗАО «Минерал» Владимир Горулько стал первым номинантом от области на участие во всеукраинской акции «Герой-рятівник року», которую проводит МЧС. Достоин стать номинантом, естественно, и 11-летний Юра Трещук. Мальчишка, кстати, честно признался запорожским журналистам, что ему попало от родителей за всю эту историю.

Автор: Егорова Ирина

ФОТО




ВИДЕО




8
В Пологах милиция для открытия двери квартиры привлекала спасателей: в помещении обнаружен труп женщины



23 января, в 20-45 спасателям поступило сообщение от сотрудников милиции Полог (Запорожская область) о том, что в квартире дома по ул. Восточной второй день пожилая хозяйка не отвечает на звонки.

С помощью лестницы-палки спасатели попали в квартиру, где обнаружили 61-летнюю хозяйку без признаков жизни. Причины смерти устанавливаются, по факту ведется следствие

9
Через шкідливі звички загинув 52-річний житель Пологівського району



23-го січня близько восьмої години ранку по провулку Першотравневому в с. Чубарівка Пологівського району сталася пожежа. Горів диван, побутові речі та дерев'яні конструкції на площі 6-ти квадратних метрів. Сусідка побачила дим, який йшов з-під даху помешкання. Жінка негайно зателефонувала до рятувальників. Бійці МНС ліквідували займання. На жаль, під час пожежі загинув 52-річний власник оселі. Допомогти йому було вже не можливо. Причина пожежі – паління у нетверезому стані. За словами сусідів, чоловік мав шкідливі звички, він зловживав «оковитою» та багато палив.

   

10
Новости региона / ДТП в г. Пологи
« : Ноября 24, 2010, 20:26:47 »
Небезпечний рух



22-го листопада близько дванадцятої години дня у м. Пологи на вулиці Кар'єрна сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій автомобіля "Таврія" під час руху не впорався з керуванням та виїхав на узбіччя. Автівка врізалась в опору електропередач. Внаслідок удару чоловіка затиснуло в автомобілі. Працівники МНС за допомогою спеціальних приладів звільнили 49-річного водія з залізної пастки та передали бригаді швидкої допомоги. Потерпілого з переломом лівої ноги госпіталізували до центральної районної лікарні у хірургічне відділення. За фактом події працівниками ДАІ ведеться слідство.











ГУ МНС України в Запорізькій області

11
Пологівських "Героїв-рятувальників року" вітали в Запоріжжі



     Всеукраїнська акція "Герой-рятувальник року", що проводить МНС України, об'єднує відчайдушних людей, які проявили мужність та героїзм під час рятування людей. Чимало прикладів героїзму знає й Запорізька земля. 12 жовтня вперше в області, та й в Україні, під патронатом Голови облдержадміністрації пройшла урочиста церемонія вшанування мужності та героїзму учасників акції «Герой-рятувальник року». Всі 40 героїв, Запорізької землі, зібралися разом в облдержадміністрації. Наймолодший герой навчається зараз у 8-му класі, а найстарші герої – пенсіонери. Небезпека в нашому житті, на жаль, чатує на кожному кроці. Вогонь, вітер, вода, вибухонебезпечні предмети, отруйні речовини – все те, з чим довелось стикнутися віч-на-віч нашим героям.



     Свято розпочалося виступом команди-лауреата Всеукраїнських фестивалів Дружин юних пожежних навчально-виховного комплексу №77 Шевченківського району м. Запоріжжя. Гості, серед яких, окрім героїв, були діти Запорізьких шкіл, офіцери МНС, ветерани пожежної охорони та журналісти, тепло відати юних рятувальників.


 
    «Героїв-рятувальників» особисто привітав Губернатор Запорізької області Борис Петров. «Безпеку населення нашого краю багато років забезпечує Головне управління МНС України в Запорізькій області – це серйозна організація, де працюють підготовлені, досвідчені професіонали. Проте є й цивільні люди, звичайні запоріжці, які волею долі стали свідками надзвичайної події, однак не розгубились, а врятували життя сторонній людині, яка потрапила у біду. Не кожна людина здатна на подвиг, адже це ризик втратити своє власне життя», - зазначив Борис Петров. Від всієї запорізької громади очільник регіону висловив вдячність «Героям рятувальникам» та вручив їм цінні подарунки. «Ми вас пам'ятаємо і завжди будемо пам'ятати», - сказав Борис Петров.



     До привітань приєднався і Віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко, який цього дня перебував у Запоріжжі. Він висловив щиру радість з приводу того, що зміг сьогодні завітати на такого роду захід. «Країна починається з небайдужих людей! Слава Господові, що такі люди є в Україні!», - сказав Сергій Тігіпко.



     Звернувся до учасників акції і начальник Головного управління МНС України в Запорізькій області генерал-майор служби цивільного захисту Олексій Лепський. «Співробітники МНС, рятуючи людей, виконують свої службові обов'язки. Звичайні громадяни в екстремальних ситуаціях керуються людяністю та бажанням допомогти. Ми раді сьогодні вітати в цій залі як людей почесної професії рятувальник, які кожен день ризикують своїм життям заради спасіння інших, так і громадян області, в тому числі дітей, які не змогли пройти повз чужої біди», - сказав Олексій Лепський.



     Від імені ветеранів пожежної охорони виступив Микола Коріщенко. Він висловив упевненість, що сьогоднішній захід є дуже важливим для суспільства. «Я віддав пожежній охороні більше 40 років життя і я можу сказати, що наш Запорізький гарнізон завжди був одним з найкращих ще у Радянському союзі, потім - в Україні. Нам, ветеранам, дуже приємно бачити, що нашу справу продовжує така достойна зміна. Так тримати!», - закликав Микола Дмитрович.



     Герої також не залишилися осторонь. У свою чергу, від імені всіх учасників Акції «Герой-рятувальник року» слово сказав Дмитро Осіпов – лауреат Акції у 2007 році. Тоді 26-річний Дмитро відпочивав на березі Дніпра і врятував чоловіка, що тонув. «Жоден з нас не вважає себе героєм. Ми впевнені, що жодна нормальна людина не пройде повз чужого горя. Але ми дуже вдячні адміністрації та рятувальникам за увагу. Сподіваємось, що такі зустрічі стануть традицією на Запоріжжі», - зазначив Дмитро Осіпов.



      По закінченню урочистої церемонії в облдержадміністрації, всі герої разом з представниками підрозділів МНС області поклали квіти до пам'ятника «Скорботної матері», після чого на них чекала розважальна програма у «Кінному театрі» на острові Хортиця.  

     Серед 40 героїв, є й представники Пологівського краю. Вони в різні часи, прийшли на допомогу людям та врятували їм життя. Зробимо невеликий екскурс в історію та згадаємо, як це було.

СКРИПКА ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ



     27 березня 2004 року близько 14 годин знаходячись на відпочинку командир відділення – водій СДПЧ № 41 м. Пологи, Скрипка В.М., займався господарчими справами на своїй присадибній ділянці, що знаходиться в с. Басань, Пологівского району Запорізької області де він мешкає. Раптом дружина, що прийшла додому на обідню перерву повідомила йому, що у сусідньому домі, де мешкає одинокий чоловік, з вікон йде густий дим. Залишивши особові справи Скрипка В.М., зателефонувавши в пожежну охорону, прибув до місця виникнення події. Оцінивши обстановку він встановив, що горить житлова кімната, мається щільне задимлення всього будинку. Він знав, що у кімнаті може бути чоловік. Скрипка В.М. попросив дружину принести рушника, змоченого водою, а сусідам, що вже збиралися біля будинку, підносити відра з водою. Прикривши обличчя мокрим рушником зайшов у будинок з палаючою кімнатою. Повзком по підлозі став просуватися у задимленому приміщенні, де біля стіни, в сидячому положенні, знайшов чоловіка. Ризикуючи власним  життям Скрипка В.М., при щільному задимленні витягнув людину на чисте повітря. Надавши потерпілому першу медичну допомогу, привів його до свідомості. Сам же не залишив місце події, а взявши відра з водою, організувавши сусідів приступив до гасіння пожежі. Завдяки сміливим, рішучим та професійним діям командира відділення-водія Скрипка В.М. життя чоловіка було врятовано, а пожежа не набрала подальшого розповсюдження. До прибуття пожежної охорони Скрипкою В.М., разом з сусідами пожежу було ліквідовано.

ОСТРОВЕРХ ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ



     09.01.08 р. біля 10.00 годин,  у не робочий час перебуваючи поза зміною водій СДПЧ – 41 м. Пологи Островерх Юрій Юрійович, повертаючись зі стоматологічної поліклініки м. Пологи на особистому автотранспорті додому, проїжджаючи с. Басань побачив на присадибній ділянці приватного домоволодіння білий дим. Зупинившись щоб оглянутись, зайшов на подвір’я та виявив, що дим йшов з веранди житлового будинку. Підійшовши до житлового будинку, та відкривши двері, через щільний дим побачив що в середині будівлі у непритомному стані на підлозі знаходиться господар. Відразу ж рятувальник витяг господаря з будинку на подвір’я, а сам пішов в середину хати щоб виявити осередок пожежі. Осередком виявилося ліжко у залі, де вже в той час горіла перина, особисті речи та підлога. Покликав на допомогу сусіда, постраждалого господаря, разом вдвох ліквідували осередок пожежі підручними засобами.
     Після того, як господар домоволодіння отямився, було зрозуміло що він був у нетверезому стані. То надихавшись диму, втратив свідомість так і не подолав останні метри щоб вирватись з задимленого полону.  

БУГРИМ СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ



           18 липня 24-річний продавець магазину побутової техніки «Елена» Сергій Бугрим, відпочиваючи з друзями на кар'єрі (так в народі називають водойму поблизу с. Шевченкове Пологівського району) врятував хлопця, який тонув. Кар'єр – улюблене місце відпочинку Сергія і його друзів, тому в спекотні дні вони досить часто їздять туди купатися. Тієї неділі після роботи вони також поїхали на ставок. Вийшовши з машини, Сергій разом з товаришем Владом одразу пірнули у воду охолодитися. А коли винирнули, побачили, що неподалік тоне молодий хлопець. Інший намагається втримати його на воді. З берега на допомогу кинувся ще один чоловік. Сергій з Владом також попливли до потопаючого. Всі разом вони витягли потерпілого на берег, хтось викликав «швидку», інші намагалися зосередитись і згадати, що потрібно робити в таких випадках. А Сергій взяв ініціативу в свої руки і почав відкачувати потерпілого, який встиг наковтатися води. Він перевернув хлопця, щоб вийшла вода з легенів, зробив непрямий массаж серця та штучне дихання. Той отямився, відкашлявся. Сергій одразу заговорив з постраждалим, аби той знову не втратив свідомість. Врятований встиг розповісти, що звати його Володимир Кобиляшний. Хлопець, на вигляд років 20-22, зізнався, що на пляжі вживав алкогольні напої, після чого пішов купатися. Він хотів перепливти кар'єр та не зміг, схопила судома. Спочатку він сам намагався дістатися до берега, а потім почав кликати на допомогу. На цьому розповідь Володимира обірвалася, бо він знову відключився. Сергій не втрачав надії врятувати бідолаху. Він продовжував надавати першу допомогу. До прибуття карети «швидкої» Володя ще не раз приходив до тями і знову втрачав свідомість. Сергій не здавався, руки боліли, серце колотало, але він знову і знову повертав хлопця до життя. Сам Сергій зізнається, що діяв тоді інтуїтивно. Знання, як діяти в екстремальних ситуаціях, в його голові відклалися ще зі школи. Також він бачив по телевізору, як надають першу допомогу. Сам же він вперше спробував на практиці оживити людину. І, на щастя, в нього вийшло. В ті хвилини новоспечений герой подумки наказував сам собі: зроби все можливе, не бійся зробити щось не так! «Ставок знаходиться за 25 км від Полог, тому «швидкої» довго не було, - згадує Сергій, - я вже почав по-справжньому хвилюватись, що він не дотягне до приїзду лікарів. Але знав, що ні в якому разі не покину його».      
            Автомобіль швидкої допомоги прибув на місце події приблизно хвилин через 30. Весь цей час Сергій не залишав хлопця. Медики поміряли врятованому тиск, вкололи укол і забрали його до центральної райлікарні. Лікарі підтверджують, що Володя залишився живим тільки завдяки наполегливим та рішучим діям Сергія Бугрима. Сміливий парубок, коли повертався з кар'єру додому, заїхав по дорозі до лікарні дізнатися, як почувається врятований. Зрадів, коли почув від медиків, що той вже проситься додому.

Мати Сергія дізналася про подвиг сина з газети «Пологівські вісті». Скромний герой нікому не розповідав про свій мужній вчинок. На щастя, того дня на пляжі Сергій відпочивав разом із своєю дівчиною та братом, який і розповів журналістам цю історію.            
           «Тепер нам не страшно купатися навіть вночі, якщо ти поруч», - говорять друзі Сергію. Родичі, звичайно, пишаються Сергієм, але стверджують, що не здивовані, адже він просто не міг поступити інакше.

12
В м. Пологи рятувальники МНС провели спільні навчання



28-го вересня на станції Пологи пройшли спільні навчання з працівниками відомчої пожежної охорони залізничного транспорту Придніпровської залізниці із залученням пожежних поїздів. Умовна пожежа виникла на одній з виробничих ділянок електромашинного цеху локомотивного депо. Осередок займання знаходився у спеціальних ваннах, в яких під час технологічного процесу проводиться обробка лаком тягових електродвигунів та генераторів тепловозів.



На навчаннях були задіяні черговий караул МНС, пожежний потяг ст. Пологи та добровільна пожежна дружина локомотивного депо. Всього до спільних навчань залучалось 25 чоловік та 4 одиниці техніки.



На гасіння «загоряння» рятувальники подали 2 пінні стволи та 2 водяні на охолодження конструкцій. За словами начальника Пологівського РВ ГУ МНС України Олександра Семененка: «Під час навчання були відпрацьовані різні завдання, в тому числі і евакуація постраждалих із задимленого приміщення. Бійці МНС вивели двох «врятованих» на свіже повітря та передали їх медпрацівникам підприємства»,– зауважив Олександр Миколайович.





З боку залізничників навчанням керував начальник пожежного потягу станції Пологи Павло Нікітчук. За словами Павла Миколайовича: «Поставлена задача була виконана, а особовий склад успішно впорався з тактичними задумами та в черговий раз довів, що готовий до дій за всіма напрямками діяльності».


13
В Роздорах тракторист знайшов вибухонебезпечні предмети



22  вересня  2010 року о 17 год. 30 хв. від керівника ТОВ «Агрофірма «Батьківщина»» до чергової частини Пологівського РВ ГУ МНС України в Запорізькій області надійшло повідомлення, що під час польових робіт трактористом сільгосппідприємства було знайдено вибухонебезпечні предмети.

На місце виїхала оперативна група Пологівського РВ ГУ МНС України в Запорізькій області, на чолі з начальником райвідділу підполковником служби цивільного захисту Олександром Семененком. При прибутті на місце, встановлено, що вибухонебезпечними предметами є мінометна міна калібру 81 мм, та бронебійний артснаряд, калібру 88 мм. Обидві знахідки німецького виробництва.
 


Співробітниками районного відділу міліції організовано цілодобову охорону знайдених вибухонебезпечних предметів.
Восени 1941 року в цій місцевості в повному оточені німецько-фашистських загарбників вела запеклі бої 18 армія на чолі з генерал-лейтенантом А.К. Смірновим. Дуже багато радянських воїнів загинуло в тих боях,  а разом з ними і сам командарм 18 армії.



Серед  Кінсько-Роздорівського степу, як пам’ять про військовий подвиг стоїть меморіал невідомим радянським воїнам, що загинули тієї осені в цій місцевості.

23 вересня керівники та представники ТОВ «Агрофірма «Батьківщина»», Пологівського РВ ГУ МНС України в Запорізькій області та піротехнічної групи АРЗ РВ ГУ МНС України в Запорізькій області поклали квіти біля меморіалу загиблим воїнам, неподалік від якого, були знайдені вибухонебезпечні предмети.



О 14 год. 30 хв. артснаряд та мінометна міна були транспортовані в спеціально встановлене місце, та знищені методом підриву, піротехнічною групою АРЗ РВ ГУ МНС України в Запорізькій області.

14
Невеликий екскурс в історію.

    Вперше про пожежну охорону в Пологівському районі згадується, в кінці 20, початку 30 років. В цих роках в районі працював один районний пожежний інспектор. Прізвище його було Бахмут Мефодій Іванович.
    Велика Вітчизняна Війна. Всі працівники пожежної охорони їдуть на фронт. Після визволення Запорізької області в районі знову відроджується пожежна охорона, озброєння якої складав кінно-бочковий хід.



    В 1952 році на зміну кінно-бочковому ходу приходить новий пожежний автомобіль для того часу ПМГ-1, і організовується перша професійна пожежна частини в м. Пологах, яку очолив вже досвідченний працівник Бахмут Мефодій Іванович. Тоді пожежна частина складалася з 10 чоловік.



    В 1965 році частині присвоєно II категорію і штат збільшено до 31 чоловіка.
У 80-х роках в Пологівському районі функціонує дві професійні пожежні частини у складі загону професійної пожежної охорони.



    В 1994 році загін скорочується, в зв’язку з переходом пожежної частини на той час ППЧ-39 по охороні Пологівського ОЕЗ, в безпосереднє відомче підпорядкування заводу.
 В районі залишається професійна пожежна частина № 10, яка наказом міністра внутрішніх справ в 1997 році реформована в самостійну державну пожежну частину № 41.
    В 2004 році пожежна охорона підпорядковується Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій. В  ході реорганізації служби в кінці 2004 року на базі частини створено Пологівський районний відділ ГУ МНС України в Запорізькій області в склад якого увійшли сектор наглядово-профілактичної діяльності та СДПЧ № 41 м. Пологи.



    В травні 2010 року самостійна державна пожежна частина № 41 Пологівського районного відділу ГУ МНС України в Запорізькій області пройшла атестацію в центральній міжвідомчий атестаційній комісії МНС та одержала статус державної аварійно-рятувальної служби.



   ДАРС СДПЧ № 41 Пологівського райвідділу МНС в розрізі ліквідації аварій та надзвичайних ситуацій буде обслуговувати Пологівський, Гуляйпільський, Куйбишевський та Розівський райони.

15
Новости региона / 17 вересня - День Рятівника
« : Сентября 16, 2010, 12:04:04 »


Значение восьмиконечной звезды полностью раскрывается в иконе Неопалимая Купина , где Матерь Божия предстает в образе Церкви. Земная жизнь Богородицы празднуется восемью праздниками, а прославляется девятым – Собором Пресвятой Богородицы, где Она предстает Царицей Небесной, которой Господь отдал под начало и царство все чины Ангелов и Святых.
“Неопалимая Купина”, чудотворная икона Пресвятой Богородицы. Середину иконы занимает звезда восьмиконечная, в центре которой образ Богоматери с Христом Спасителем. Четыре зеленые луча обозначают купину, т.е. куст, другие четыре луча — красное пламя горящей купины. На некоторых иконах “Неопалимой Купины” к концам внешних лучей добавляются буквы А.Д.A.M. Эта деталь основана на греческом сказании, по которому Архангелы составили имя первого человека по звездам, взятым с четырех концов света: Архангел Михаил — с Востока букву “А” от звезды “Анатоли”, Архангел Гавриил — букву “Д” от Западной звезды “Дисис”, Архангел Рафаил — букву “А” от Северной звезды “Арктос” и Архангел Уриил — от Южной звезды “Месембрии” букву “М”.
Богоматерь держит в руках Спасителя и свою эмблему — лестницу. По четырем углам иконы размещены пророчества, связанные с Воплощением Христа: Моисей перед горящей купиной, в центре которой образ Богоматери “Знамения” с Предвечным Эммануилом в лоне. Прор. Иезекииль перед закрытыми вратами “видевши на востоке ворота и никакой человек не войдет ими, ибо Бог вошед ими” (Иез. 44: 1-2).
Видение пророку Исаие Серафима “в руце у него горящий уголь, который он взял клещами с жертвенника” (Ис. 6: 6). Горящий уголь — символ Христа, клещи — символ Богоматери (см. икону “Уголь Исаево”). На некоторых иконах “Неопалимой Купины” добавляется “Корень Древа Иессеева”, по пророчеству Исайи: “вместо терновника вырастет кипарис... в знамение вечное несокрушимое” (Ис. 11: 10; 55: 13).
Богоматерь “Царица Небесная”, честнейшая Херувим и славнейшая Серафим, окружена подвластными Ей небесными силами — архангелами и ангелами стихий: грома, молнии, росы, ветра, дождя, мороза и мглы. Каждый ангел держит соответствующий “атрибут”, как чашу, фонарь, облако, меч, факел, закрытый кивот (мороз), нагую фигуру (ветер). Число ангелов и их распределение вокруг Богоматери меняется по выбору иконописца. Ангелы светил и небесных стихий взяты из Апокалипсиса, где перечисляются ангелы звезд, облака, молнии, града и землетрясения. Представление об ангелах, управляющих светилами и стихиями, было принято с верою в средние века. Летописец Нестор, отмечая таинственный огненный столп, появившийся над Киево-Печерской лаврой в его дни, без малейшего сомнения объясняет это явлением ангела (Нес. 96, 121). В Соловецкой рукописи XIV в. сказано, что Богоматерь посылает, через посредство ангелов, молнию, лед и землетрясение на безбожников. Но бедствия, ниспосылаемые Богоматерью, могут быть предотвращены молитвой, обращенной к Ней, и карательная сила превращается в заступничество и милосердие.
Первая икона “Неопалимой Купины” была привезена на Русь из Синая палестинскими старцами в 1390. Иконе приписывается чудодейственная сила защиты от огня “огненного опаления”. На Синае поют службу иконе во время сильных гроз; в России обносили икону во время пожаров, предохраняя соседние здания от огня.
Появление “Неопалимой Купины” в Москве связано со следующим преданием: стремянный конюх царя Феодора Алексеевича Димитрий Колошин, человек богатый, особенно уважал икону Богоматери “Неопалимой Купины”, стоявшую в святых сенях при царской Грановитой палате, и каждый раз, когда приходил во дворец и уходил, усердно молился пред нею; наконец он пожелал построить во имя ее храм по следующему случаю. Однажды подпав невинно гневу царя и не надеясь оправдаться пред ним, Колошин с еще большим усердием начал молиться пред иконою “Неопалимой Купины”, прося Царицу Небесную защитить его; молитва была скоро услышана. Царю Феодору Алексеевичу во сне явилась Богоматерь и объявила конюшего невинным; царь велел исследовать дело Колошина и, найдя его невинным, освободил от суда и возвратил свое прежнее расположение к нему. В благодарность своей Избавительнице Колошин выпросил у царя икону “Неопалимой Купины”, построил во имя ее храм, который и доселе находится на том же месте. Построение храма относится к 1680. Предание прибавляет и другие случаи, относящиеся к славе этой иконы. 1) Когда в Москве был сильный пожар, эту икону обносили вокруг домов прихожан Неопалимовской церкви, и те все уцелели от огня. Вообще живущие в этом приходе замечают, что в нем бывают очень редко пожары, да и те очень незначительны, несмотря на то что это место застроено преимущественно частыми деревянными домами, — и это приписывают особенному покровительству Богоматери. 2) Покойный протоиерей Новодевичьего монастыря, находящегося недалеко от Неопалимовской церкви, Введенский, лично сообщил одному из священнослужителей этой церкви следующее: “В 1812, когда Москва была занята французскими войсками, оставшись один в монастыре, я был однажды испуган неожиданным приходом польского солдата, который, отдавая мне серебряную ризу с иконы, просил возвратить ее в ту церковь, где она была похищена, и прибавил к этому, что с того времени, как он снял ее, его мучит сильная тоска”. Эту ризу по выходе из Москвы французов протоиерей возвратил в Неопалимовскую церковь. Икона эта празднуется еще в 6-ю неделю по Пасхе. Название иконы Божией Матери “Неопалимая Купина” произошло от видения Моисеем горевшей и не сгоревшей купины (куста терновника), которое изображало Приснодевство Богородицы, и на этой иконе Пресвятая Богородица обыкновенно изображается окруженною пламенем.
В г. Славянске Харьковской епархии, в Троицкой церкви имеется чудотворная икона “Неопалимая Купина”. Она написана по следующему случаю. В 1820-21 в этом городе происходили частые пожары от поджогов. Приняты были все меры к открытию поджигателей, но злодея не могли найти. В это время одной старушке Бельницкой, которая первая пострадала от пожара, кто-то, явившись во сне, сказал, что если будет написан образ “Неопалимой Купины” и будет совершено пред ним молебствие, то пожары прекратятся. Старушка открыла свой сон городскому протоиерею. Образ был написан, и после молебствия пред ним в этот же день была открыта виновница пожаров — малоумная девица Мавра, которая тотчас созналась, и пожары прекратились.

Страницы: [1] 2 3 ... 7