все своє свідоме життя провела в Гуляйполі.
з дитинства приймала участь у масових заходах, які у нас проводилися. думаю тому, кому під тридцять теж є що згадати.
те що відбулося минулого року в Гуляйполі я сприймаю як власне приниження і зараз докладаю максимум зусиль, щоб цього більше не трапилося.
за останні 15 років Гуляйполе дало трьох !!! членів Національної Спілки Письменників України.
жодному з них не надали слова на фестивалі, хоча обіцяли, що для місцевих поетів влаштують спеціальну програму.
Потім в газетах прозвучала фраза:"Гуляйполе не спромоглося виставити жодного поета"(статті можу надіслати)
це при тому, що я кілька годин намагалася вибити собі слово, що Лютого виступати можна сказати на руках винесли на тачанку його земляки, що Сердюка не пустили виступити(це теж було на моїх очах).
я говорю про людей, які ризикували Всім!!! 15-20 років тому, коли піднімали в піснях і віршах імя Махна.
Все - Це Кгб, психушки(у Гуляйполі була своя особлива - для політичних), робота.
Нам цього зараз не зрозуміти(і Слава Богу), але можливо саме їм ми зараз завдячуємо, що імя Махна повертається до рідної землі.
як міліця з собаками виганяла людей із стадіону - мене не тронули, бо я стояла біля Геньби, для того, щоб дати можливість виступити бардам(кому вони співали?)
не пам"ятаю, щоб у святі приймав участь останній нащадок Махна
де був Гуляйпільський хор, який славився навіть у Києві?
де гуляйпільскі художники, майстри?
запорізьком вишивальницям не знайшлося місця для ночівлі.
просто сльози наверталися, коли слухала цих жінок(а їм під п"ятдесят), яких кинули просто неба.
тож у мене виникає питання:
нас, Махновців - ощаслисили, чи вибачте на слові, обісрали...
