Просмотр сообщений

В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.


Темы - backyard

Страницы: 1 [2] 3 4 ... 7
16
Державний виконавець під час виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб керується ст. 80 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

1. Під час виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення Закону України «Про виконавче провадження».

2. У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї статті особами рішень державний виконавець звертається до компетентних органів з поданням про заборону в'їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" За статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Для юридично грамотного виконання рішення щодо іноземного громадянина державному виконавцеві необхідно враховувати такі особливості, як його правоздатність і дієздатність.

Правоздатність іноземних громадян прирівнюється до правоздатності громадян України, але це стосується лише випадків, коли вони на законних підставах перебувають на території України. Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є. Тому для встановлення дієздатності іноземного громадянина у виконавчому провадженні державний виконавець має з'ясувати це питання у тих органів, які прийняли рішення, що підлягає виконанню, або через керівництво відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міське управління юстиції до консульського відділу Міністерства закордонних справ України. Особливо це є доцільним, коли вік іноземного громадянина до 21 року. У разі не встановлення такої обставини вчинені державним виконавцем дії можуть бути визнані неправомірними, якщо іноземний громадянин не має повної дієздатності і не може користуватися наданими йому законодавством правами.

Це також стосується й осіб без громадянства, правовий статус яких регламентований законами України "Про громадянство України" і "Про правовий статус іноземців".

Особам, які не володіють державною мовою має бути забезпечений переклад не тільки виконавчих документів, а роз'яснень їх прав та обов'язків, які має надавати державний виконавець.

Також слід розрізняти такі випадки:

1) коли іноземний громадянин бере участь як стягував, а боржником виступає громадянин України, то ніяких особливостей;

2) коли іноземний громадянин виступатиме у виконавчому провадженні як боржник, то необхідно враховувати такі особливості:

- встановлення різних імунітетів щодо майна, яке знаходиться на території консульського або дипломатичного представництва;

- майно іноземця може знаходитись як на території України, так і за її межами, а тому в першу чергу стягнення звершатиметься на майно, що знаходиться на території України, а разі його недостатності державний виконавець має пояснити стягувану подальше виконання рішення і право остатнього ініціювати виконання рішення на теорії країни, громадянином якої є іноземний громадянин.

17
Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виготовлення документів та бланків документів суворого обліку або звітності", яким скасувала застосування бланків суворого обліку в Україні.

Проект указаного закону було розроблено Міністерством юстиції з метою спрощення і здешевлення процедур, пов’язаних з реалізацією прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, та посиленням прозорості здійснення таких процедур.

Підставою для такої ініціативи стала негативна тенденція, що спостерігається в Україні стосовно невиправданого ускладнення та збільшення витратності процедур, пов’язаних із застосуванням бланків суворого обліку.

Так, виготовлення документів чи бланків документів суворого обліку (суворої фінансової звітності, суворої звітності) є витратною процедурою, яка до того ж підлягає ліцензуванню. Зазначене впливає на вартість відповідного документа чи бланка документа і вартість послуг, що включають видачу таких документів. Відповідні витрати нерідко є невиправданими, оскільки не гарантують співмірного захисту від протиправних посягань на права чи власність кінцевого споживача, використовуючи при цьому як публічні, так і приватні ресурси.

Виходячи з цього, Верховна Рада виключила із 24 законів України положення, які визначають певні документи та бланки документів як документи (бланки документів) суворого обліку (суворої звітності, суворої фінансової звітності). Водночас, під час обговорення у Верховній Раді, із законопроекту було виключено положення пунктів 12, 20, 23 в частині виборчого законодавства.

18
  Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
   У випадках передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів, виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватись відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами (частина 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
    Так, рішення про оголошення громадянина померлим шляхом реєстрації його смерті виконуються органами реєстрації актів громадянського стану, рішення про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності виконується органами опіки та піклування, тощо.
     Згідно частини 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та враховуючи положення Порядку виконання рішень про коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого ПКМУ від 03.08.2011 № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Поряд з цим, органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.
   Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, встановлений статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначений перелік є вичерпним.
   Загальні аспекти місця виконання рішень, що підлягають виконанню органами державної виконавчої служби передбачені частиною 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі дії проводяться державним виконавцем проводяться:
     - за місцем проживання, перебування, роботи боржника - фізичної особи або за місцем знаходження його майна;
     - за місцезнаходженням постійно діючого органу боржника – юридичної особи або місцезнаходженням її майна.
   Тобто, виконавчий документ про стягнення коштів з боржника - фізичної особи пред’являється на виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на адміністративно-територіальну одиницю, на території якої мешкає (перебуває), працює боржник або знаходиться його майно. За аналогічним принципом потрібно діяти й в разі стягнення коштів з боржника – юридичної особи.
    Право вибору місця виконання між кількома органами виконавчої служби, що можуть вчиняти дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Адже, в більшості випадках виконавчий документ пред’являється на виконання за місцем проживання або знаходження боржника, що зазначене у документі. Проте, в разі стягнення з боржника – фізичної особи періодичних платежів (аліментів) або коштів, розмір яких не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати, а також якщо відоме місце роботи боржника, або відомо, що боржник отримує пенсію, стипендію чи інший дохід, виконавчий документ доцільно пред’явити до відділу державної виконавчої служби за місцем отримання доходу боржника (наприклад, якщо боржник працює у ВАТ «Червона зірка» виконавчий документ може бути пред’явлений на виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, оскільки товариство розташовано на території, на яку поширюється компетенція Ленінського ВДВС; якщо боржник отримує пенсію, виконавчий документ пред’являється до відповідного відділу ДВС за місцем знаходження органу ПФУ на обліку в якому перебуває боржник).
    Тоді як, в разі накладення арешту на майно боржника в порядку забезпечення позову або коли стягнення звертається на заставне (іпотечне) майно, виконавчий документ пред’являється за місцем знаходження такого майна.
З метою прискорення виконання рішення стягувач має право повідомити державного виконавця у заяві про примусове виконання рішення про всі відомі йому обставини, такі як фактичне місце проживання боржника, місце роботи боржника, місце знаходження його майна.
    Що стосується виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, то виконавчий документ, виданий на підставі зазначеного рішення, відповідно до положень частини 2 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» пред’являється до відділу державної виконавчої служби за місцем проведення таких дій.
Поряд з цим, статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» наведено перелік виконавчих проваджень, які виконуються виключно відділами примусового виконання рішень.
    Так, виконавчі провадження боржниками за якими є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; так само як і провадження сума зобов'язання за якими становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті, підвідомчі відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
    Виконавчі провадження, боржниками за якими є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; так само як і провадження сума зобов'язання за якими становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті, підвідомчі відділам примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі.
    До відділів примусового виконання рішень також можуть пред’являтись виконавчі документи, що не передбачені статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження», якщо вони винесені стосовно боржників, виконавчі провадження відносно яких вже перебувають на виконанні у таких відділах.

19
З метою вирішення проблем щодо стягнення аліментів за кордоном Україна стала учасником декількох міжнародно-правових конвенцій. Якщо одна із сторін проживає або має громадянство однієї з країн СНД, порядок стягнення аліментів регулюються Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року.

У відносинах з такими державами, як Великобританія, Ізраїль, Португалія, Італія, Франція та іншими, використовуються норми Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956 року.

Процедуру стягнення аліментів на виконання умов вищевказаної конвенції визначає Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 року.

Також Україна є стороною багатьох двосторонніх міжнародних договорів. Тому вибір міжнародно-правового акту, яким слід керуватись при вирішенні даного питання, залежить від країни, на території якої перебуває боржник.

20
Виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення здійснюється державним виконавцем в межах та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».
    Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 закону України «Про виконавче провадження» для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного дня після відкриття виконавчого провадження.
    У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає а боржника штраф відповідно до статті 89 ЗУ «Про виконавче провадження» і не пізніше п’яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
    Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 ЗУ «Про виконавче провадження».
    У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 ЗУ «Про виконавче провадження» та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
    Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження. 

21
Архив барахолки / Продам телефон LG T310i
« : Сентября 14, 2012, 19:13:08 »
Телефон в отличном состоянии, не падал, не тонул. Постоянно жил в чехле. Куплен осенью 2011 года. В комплекте коробка, инструкции, зарядка от сети, кабель usb (для подключения к ПК, зарядка от ПК), наушники с микрофоном, диск с дровами.

Wi-Fi работает отлично. Радио работает без антенны (в ГП ловит 2 станции). Батарея держит до 3-4 дней при интенсивном использовании, только на разговоры - до 5-6 дней. Отлично заменят mp3 плеер.

Продажа в связи с покупкой андроида.

Цена - 600 uhy (торг)

(099) 714-51-69

backyard@hotmail.ru



Общие характеристики
Стандарт   GSM 900/1800/1900, Вес 86 г, Размеры (ШxВxТ) - 56.9x102.9x11.9 мм

Экран
Тип экрана - цветной TFT, 262.14 тыс цветов, сенсорный, резистивный, Диагональ - 2.8 дюйма, Размер изображения - 240x320

Звонки
Тип мелодий - полифонические, MP3-мелодии, Виброзвонок

Мультимедийные возможности
Фотокамера - 2 млн пикс., 1600x1200, Запись видеороликов (MPEG4), Макс. разрешение видео - 176x144, Макс. частота кадров видео - 15 кадров/с, Аудио - MP3, AAC, WAV, WMA, FM-радио, встроенная антенна для радио, Диктофон, Игры, Java-приложения, Разъем для наушников - 3.5 мм

Связь
Интерфейсы - USB, Wi-Fi, Bluetooth 2.0, Доступ в интернет - WAP, GPRS, EDGE
Синхронизация с компьютером

Память и процессор
Объем встроенной памяти - 20 Мб, Поддержка карт памяти - microSD (TransFlash), объемом до 4 Гб

Питание
Тип аккумулятора   Li-Ion, Емкость аккумулятора   900 мАч, Время разговора - 3:30 ч:мин, Время ожидания - 296 ч

Другие функции
Громкая связь (встроенный динамик), Профиль A2DP   есть

22
Відповідно до внесених змін до Закону України «Про виконавче провадження», які набули чинності 9 березня 2011 року, із заробітної плати засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування здійснюється з усієї суми заробітної плати без урахування відрахувань витрат, пов’язаних з їх утриманням у таких закладах.
Статтею 121 Кримінально-виконавчого Кодексу України передбачено, що особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спец харчування. Відрахування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчим документом до погашення у повному обсязі:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, відшкодування шкоди у зв’язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином – 50 %;
- за всіма іншими видами стягнень -20 %;


Загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 50 % заробітної плати, крім відрахувань в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. В цих випадках розмір відрахувань не може перевищувати 70 %.

23
Статтею 273 Сімейного кодексу України передбачено підстави зміни розміру аліментів та звільнення від їх сплати.

Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 Сімейного кодексу України, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Аліментні зобов'язання є тривалими, тобто існують протягом досить значного проміжку часу, що в свою чергу передбачає можливість зміни матеріального та сімейного стану осіб, як тих, що отримують аліменти, так і тих, що їх надають. Враховуючи це, законодавець надає право будь-якому суб'єкту аліментного зобов'язання звернутися з позовом до суду про зміну розміру допомоги або звільнення від її сплати.

Зміною матеріального стану визнається як його покращення, так і погіршення внаслідок суттєвого збільшення або зменшення доходів платника та/або отримувача аліментів.

Під зміною сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, розуміють, як правило, появу додаткових членів сім'ї, яких вона повинна утримувати (діти, непрацездатні батьки, інший з подружжя), і які можуть виявитися менш забезпеченими, ніж та особа, яка вже отримує утримання від даного платника. Щодо особи, на користь якої стягуються аліменти, то про зміну сімейного стану можемо говорити при появі інших членів сім'ї, які мають її утримувати в першу чергу (наприклад: одруження повнолітньої непрацездатної сестри, якій надає утримання інша).

Законодавець не обмежує суд при прийнятті рішення про звільнення від сплати аліментів тільки вказаними двома підставами та наголошує, що при наявності інших обставин, що мають істотне значення, компетентні органи можуть прийняти таке рішення. В сімейному законодавстві не надається хоча б приблизного переліку таких обставин, отже, суд при розгляді кожної справи має самостійно вирішувати це питання з огляду на подані пояснення, докази та інтереси сторін. Зокрема, до таких підстав можна віднести настання непрацездатності у особи, що має надавати утримання внаслідок хвороби або каліцтва, укладення особою, що отримує аліменти договору довічного утримання чи поміщення її у відповідну установу на державне чи громадське утримання.

24
Политика / Выборы, выборы - кандидаты ...
« : Августа 31, 2012, 12:58:35 »
Только что был на собрании в Міськраде - агитировали за Дудку. Прям все родные такие, захотелось всех обнять. Оказывается, не проголосовать за Дудку - это не удобно (со слов Пововича), ведь все госслужащие работают в команде перзидента (о как!) и эта власть нам платит зарплату (<s>что же так мало, блять!</s>). Хочется взять и <s>уебать</s> проголосовать.

Прошу прощения за мой испанский. Накипь

25
     Завданням державної виконавчої служби, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).     
     Відповідно до цього Закону примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, якими є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.
     Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» держвиконавець зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.
     Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».
     Відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться держвиконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
     Якщо боржником є юридична особа, то виконання провадиться за місцезнаходженням її постійно діючого органу або майна.
     Частиною 1 статті 20 Закону визначено, що право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
     Виконання рішення, за яким боржник зобов’язаний вчинити певні дії, провадиться держвиконавцем за місцем здійснення таких дій.
     Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги держвиконавця щодо виконання рішень суду й інших органів (посадових осіб) є обов’язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян та юридичних осіб на території України.
     Держвиконавець має право проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що є на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки у цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
     У разі якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з’ясувалося, що майна боржника, на яке можна звернути стягнення, немає, держвиконавець складає про це акт і не пізніше наступного дня разом з копією цього акта надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання, перебування чи місцем знаходження боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
     Якщо у процесі виконавчого провадження держвиконавцем встановлено, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, проте майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, звертається стягнення на дане майно у порядку, передбаченому Законом.
     Зазначені виконавчі дії провадяться за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому підпорядкований держвиконавець та за умови що стягувач здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій, передбачене статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».
     Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби держвиконавець зобов’язаний повідомити начальника цього органу державної виконавчої служби.
     У разі коли стягувач не здійснює авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, держвиконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника, про що одночасно повідомляються сторони виконавчого провадження та орган, який видав виконавчий документ.

26
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України Постановою № 845 від 03 серпня 2011 року затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ в якому зазначено про безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету.

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів;
2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;
3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;
4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;
5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;
6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.


Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку, орган Казначейства повідомляє протягом п'яти робочих днів після надходження такого документа відповідний орган, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідний фінансовий орган), про надходження зазначеного виконавчого документа.

У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, але не більш як 15 робочих днів.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, до закінчення зазначеного строку подає органові Казначейства таку інформацію у письмовій формі.

У разі неподання зазначеної інформації орган Казначейства вживає заходів до виконання виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету на підставі наявних даних.
Виконання виконавчих документів щодо стягнення судових витрат, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, здійснюється органами Казначейства без звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за відповідною інформацією.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Якщо рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету, на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.
У разі коли законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом доходів бюджету "Інші надходження".

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, здійснюється органом Казначейства, на рахунки якого зараховані зазначені кошти, у межах суми, що надійшла від реалізації.
Якщо встановлений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету обсяг коштів, що підлягає безспірному списанню, перевищує обсяг коштів, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, виконання такого виконавчого документа здійснюється відповідно до пунктів 41-47 цього Порядку. На виконавчому документі робиться відмітка із зазначенням обсягу безспірно списаних коштів державного та місцевих бюджетів.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про стягнення коштів, зарахованих до державного та/або місцевого бюджету в іноземній валюті, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до Казначейства.

Казначейство здійснює перерахування коштів з валютних рахунків, відкритих на його ім'я в банках, на банківський рахунок стягувача або через банк у готівковій формі в іноземній валюті, в якій здійснювалося зарахування до державного та/або місцевого бюджету, чи національній валюті за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.
Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.
Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

27
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно" викладено у новій редакції ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" -

6. У пункті 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" слова "за наявності" виключити, а після слів "(для фізичних осіб - платників податків)" доповнити словами "або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України".

Стаття 18 (Вимоги до виконавчого документа ) ЗУ "Про виконавче провадження" на теперішній час виглядає так:

1. У виконавчому документі зазначаються:

 1) назва  і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
 3)  повне  найменування  (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші  переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника  та  його  місце  роботи  (для  фізичних  осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; {Пункт 3 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5037-VI ( 5037-17 ) від 04.07.2012}
 4) резолютивна частина рішення;
 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.


2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із
зображенням Державного Герба України.

4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Отже, необхідною умовою відповідності виконавчого документа ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" віднині є наявність ідентифікаційного номеру платника податків для фізичних осіб.

28
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк визначений законодавством постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Законодавством також передбачено, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

У разі оплати штрафу самостійно (шляхом оплати через установу банку) у 15-денний термін після вручення постанови про стягнення штрафу, відповідну квитанцію необхідно надати до органів ДАІ для уникнення примусового виконання вказаної постанови органами державної виконавчої служби.

В протилежному випадку відповідна постанова направляється до відділу державної виконавчої служби, де державний виконавець відкриває виконавче провадження та розпочинає примусове виконання постанови про стягнення штрафу за адміністративне правопорушення, вживає всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо повного, своєчасного та неупередженого виконання вказаної постанови, але вже в подвійному розмірі та зі стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

29
Відповідно до внесених змін до Закону України «Про виконавче провадження», які набули чинності 9 березня 2011 року, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державного виконавця здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
   У разі виявлення начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у випадку, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов»язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом.
   Також, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем граматичні чи орфографічні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
   Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій.
   Вищезазначені постанови можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленим законом.
   За законністю виконавчого провадження також здійснює контроль Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києва та Севастополі – через відповідні управління державної виконавчої служби.
   Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених Законом. Виїмка документа виконавчого провадження здійснюється виключно за рішенням суду. При приведенні виїмки оригіналу виконавчого документа чи виконавчого провадження суд у своєму рішенні зазначає про зупинення виконавчого провадженні.

30
Згідно ст. 73 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;
3) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
6) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
7) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини, допомогу по догляду за дитиною;
9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
10) допомогу на лікування;
11) допомогу на поховання;
12) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.


Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

Страницы: 1 [2] 3 4 ... 7