Просмотр сообщений

В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.


Темы - backyard

Страницы: 1 2 [3] 4 5 ... 7
31
Друзья и товарищи! Завтра знаменательный день - с <s>официальным</s> визитом в город приезжает Вадик Колесниченко. Встреча в <s>избирателями</s> в большом зале КСК в 10:45 по Киеву.
Все неудобные вопросы можно задать, предварительно <s>записавшись</s> поцеловав известное место в РДА.
Самое интересное - на встречу ПРИНУДИТЕЛЬНО-ДОБРОВОЛЬНО СГОНЯЮТ всех госслужащих с мотивировкой "эта власть дает вам работу". На языке только одно слово (да простят меня дети) - гандоны.
По неофициальному распоряжению РДА - на встречу не допускать инакомыслящих и неверующих в светлое будущее.

На встрече с нардепом желательно онанировать и улыбаться. Всем, кто придет - попкорн и фото с обезьянкой


32
Конституцією України не лише визначене широке коло прав громадян, але й встановлені дієві гарантії їх реалізації. Однією з таких гарантій є право на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Найбільш повному здійсненню права особи на судовий захист значною мірою сприяє юридична допомога, у тому числі і у формі представництва. Представництво можливе у будь-якій справі і на усіх стадіях розвитку цивільного процесу, починаючи з порушення справи і завершуючи виконанням судового рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог вказаного Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

Представництво — це правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчиняти правочини від імені другої сторони, яку вона представляє.

Потреба в представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють в силу закону (наприклад, через відсутність дієздатності) або конкретних життєвих обставин (через хворобу, відрядження, зайнятості) не може особисто здійснювати свої права і обов’язки, але часто до послуг представників звертаються заради того, щоб скористатися спеціальними знаннями і досвідом представника, заощадити час і засоби і т. п.

За допомогою представництва можуть здійснюватися не тільки майнові, але і деякі особисті немайнові права, проте не допускається вчинення через представників угод, що за своїм характером можуть бути зроблені тільки особисто, а також інших угод у випадках, передбачених законом (наприклад, тільки особисто можна скласти заповіт, укласти договір довічного утримання та ін.). Також Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Законним є представництво інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних судом недієздатними та безвісно відсутніми, а підставами для допуску законних представників відповідно будуть: свідоцтво про народження дитини або рішення суду, акт про призначення опікуном або піклувальником, а також опікуном майна.

Характерними ознаками законного представництва, по-перше, є те що представник і його повноваження встановлюються нормативними актами (цивільними, господарськими, сімейними). Наприклад, батьки, опікуни виступають представниками недієздатних осіб, малолітніх до 14 років у зв’язку з прямою вказівкою закону. По-друге, особа, яку представляють, не бере участі в призначенні представника і не може особисто скасувати чи змінити повноваження представника, оскільки ці повноваження визначені законом.

Договірним є представництво, що здійснюється у виконавчому провадженні на підставі договору доручення (адвокат, співстягувач, будь-який громадянин) або трудового договору (юрисконсульт). Повноваження цих представників підтверджується дорученням, що оформляється відповідно до вимог закону.

Представництво сторін у виконавчому провадженні визначено ЗУ "Про виконавче провадження", згідно якої сторони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов’язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов’язки у виконавчому провадженні відповідно до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

В даному випадку регламентується не просто представництво юридичної особи, а її участь у виконавчому провадженні як сторони, тому зазначене положення потребує більш чіткої регламентації. Представництво інтересів юридичної особи є складовою частиною її дієздатності. Так, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе обов’язки за допомогою своїх органів, які для цього наділяються правами законом та статутом (положенням). Порядок призначення або обрання керівних органів юридичної особи визначається їхнім статутом (положенням).

Загальним є правило про те, що представником підприємства є його керівник (директор), який наймається або призначається власником або уповноваженим ним органом і з яким укладається контракт. Статутом чи положенням (а також контрактом) визначаються межі повноважень, які керівнику делегуються для здійснення комерційної або іншої діяльності. Але статус керівника повинен доводитись також призначенням на посаду (наказ), обранням колегіального органу (виписка з рішення зборів) або контрактом. Тому перед державним виконавцем завжди постає питання про допущення та обсяг повноважень представника юридичної особи. Особливо це питання є актуальним, коли від волевиявлення представника залежатиме послідовність або зміст процесуальних дій державного виконавця.

Оскільки статутом чи положенням право керівника підприємства може обмежуватися щодо вчинення окремих видів угод або розміру такої угоди (грошовим або штучним еквівалентом), необхідно пересвідчитись не лише в наявності документа, який посвідчує службове становище керівника (наказу про призначення), а й у наявності повноважень у представника на вчинення саме цієї угоди. Для цього державний виконавець може витребувати відповідні витяги із статутів чи положень.

Сучасна юридична практика передбачає можливість директора та інших керівників діяти на підставі контракту тощо. Тому державний виконавець має роз’яснити керівнику, який діє від імені юридичної особи, протиправність діяльності, що виходить за межі його повноважень, та неприпустимість діяльності в період відпустки або звільнення, оскільки це буде визначати особисту відповідальність громадянина як фізичної особи. Іншим випадком є надання доручення керівнику або іншому працівнику підприємства, установи, організації уповноваженим органом юридичної особи, яким йому встановлюються чіткі повноваження на укладення угоди від імені цієї юридичної особи.

Окремо варто зупинитися на оформленні довіреності на представництво сторони виконавчого провадження, так, відповідно вищезгаданого Закону передбачено, що повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Таким чином, якщо у випадку видачі особі довіреності, що не відповідає формі, в якій повинен вчинятися зазначений правочин, право на представництво сторони виконавчого провадження така особа не має.

33
Стаття 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначає, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що державний виконавець зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

З метою захисту прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні сторони та інші учасники виконавчого провадження наділені широким колом прав, а саме вони мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

В разі ж порушення прав та інтересів громадян законодавець надав можливість сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження два шляхи оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби: адміністративний (до вищестоящої посадової особи) та судовий (до суду).
   
Стаття 40 Конституції України встановлює основоположні засади адміністративного порядку оскарження дій (бездіяльності) державних виконавців та передбачає, що всі мають право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
   
Стаття 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість стягувача та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник же має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
   
Одночасно Законом визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути також оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. 

Вищевказана норма закону визначає також вимоги до скарги, яка подається до начальника відповідного органу державної виконавчої служби та передбачає, що скарга подається в письмовій формі та повинна включати:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

   
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
   
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
   
Крім того, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
   
Необхідно також зазначити, що з метою забезпечення належного контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем Законом України "Про виконавче провадження" посадовим особам державної виконавчої служби надано право проводити перевірку законності виконавчого провадження.

Про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, що є обов’язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

Постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищестоящої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду.
   
Правовою основою судового способу оскарження дій державного виконавця є стаття 55 Конституції України, якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
   
Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів подаються до господарського суду.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

За результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський суд – ухвалу.
   
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії (бездіяльність) неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.
   
Якщо оскаржувані дії були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, і права та свободи скаржника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову у задоволенні скарги.

34
Органи державної влади:

<a href="http://www.minjust.gov.ua/0/2246">Міністерство юстиції України</a>

<a href="http://dvs.gov.ua/ua/">Державна виконавча служба України</a>

<a href="http://dvs.gov.ua/ua/">Державна виконавча служба Запорізької області</a>

Законодавство:

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/606-14">ЗУ "Про виконавче провадження"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12">Інструкція з організації примусового виконання рішень</a>

<a href="http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v2274323-08">Порядок роботи з документами в органах ДВС</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0388-03">Положення про ЄДРВП</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12">ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"</a>

<a href="http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF">Постанова "Порядок виконання рішень про стягнення коштів з бюджету"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0541-02">Інструкція про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0555-02">Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та податкової міліції при примусовому виконанні рішень судів про стягнення коштів на  користь держави за позовами органів державної податкової служби"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0333-09">Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів прокуратури при направленні та розгляді подань державних виконавців про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності </a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF">Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04">Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0740-99">Положення про порядок і умови зберігання цінних паперів</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1744-99-%D0%BF">Порядок накладення арешту на цінні папери</a>

<a href="http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=985-2002-%EF">Про порядок конфіскації</a>

Аліменти:

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14">Сімейний кодекс України</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF">Постанова "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні аліментів"</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06">Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном</a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_619">Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам </a>

<a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF">Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме</a>

Реєстри:

<a href="https://trade.informjust.ua/vpdoc/getdoc.aspx">ДОСТУП СТОРІН ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ДО ЄДРВП</a>

<a href="https://trade.informjust.ua/">Система реалізації конфіскованого та арештованого майна</a>

<a href="http://rase.minjust.gov.ua/">Реєстр атестованих судових експертів</a>

<a href="http://www.spfu.gov.ua/ukr/ev_list.php?id_region=23&text=&sort_id=1&sort_asc=1">Реєстр СОД Фонд державного майна України</a>

<a href="http://rmpse.minjust.gov.ua/">Реєстр методик проведення судових експертиз</a>

<a href="http://www.irc.gov.ua/ua/search.html">Єдиний державний реєстр юридичних осіб</a>

<a href="http://reyestr.court.gov.ua/Search">Реєстр судових рішень</a>

<a href="http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeLR.html">Реєстр ЄДРПОУ</a>

<a href="http://ern.informjust.ua/pages/default.aspx">Єдиний реєстр нотаріусів</a>

<a href="http://www.rc.er.gov.ua/">Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості</a>

35
З 13 червня 2012 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» від 17 травня 2012 року № 4766-VI.

Згідно даного Закону, частину 1 статті 57 Сімейного кодексу доповнено пунктами 4 і 5 та викладено в наступній редакції:

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.


Також, звертаємо Вашу увагу, що згідно даного Закону виключено частину п’яту статті 61 Сімейного кодексу України.

36
Недоїмка зі сплати страхових внесків:

Листом ПФУ від 15.02.2012 р. N 3619/03-20 повідомлено, що згідно частини другої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 3 статті 106 Закону встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Про нарахування пені та накладення штрафів посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду (частина 13 статті 106 Закону).

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язане з виникненням та сплатою недоїмки.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та застосування фінансових санкцій визначений розділами 8 та 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N 64/8663.

Згідно пункту 8.2 Інструкції у разі якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, а також борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені, органи Пенсійного фонду щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом, надсилають такому страхувальнику вимогу про сплату недоїмки. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Таким чином здійснюється процедура узгодження з платником загальної суми боргу, яка і підлягає сплаті.

Узгоджена вимога про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій вважаються чинними до повного погашення зазначених у них зобов'язань.

Відповідно до пункту 8.9 Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

Вимога відкликається органом Пенсійного фонду України з органу державної виконавчої служби після повного погашення боргу.

Недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску:

8 липня 2010 року за №2464-VІ прийнятий Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» згідно з яким в Україні вводиться єдиний соціальний внесок.

Статтею 25 Закону № 2464 передбачені заходи впливу на боржників єдиного соціального внеску та порядок стягнення боргу з цього платежу.

Рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов’язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
   
Платник єдиного внеску зобов’язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
   
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду.
   
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
   
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
   
Крім того, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
   
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
   
Сума недоїмки не підлягає списанню.
   
Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
   
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Штрафні санкції, які застосовують органи Пенсійного фонду до платників та банків відображені в таблиці.
   
Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.
   
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
   
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
   
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
   
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

37
Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника управління або керівника відповідного структурного підрозділу. Управління може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ньому (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і приватних нотаріусів).

Під час вирішення питань про прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо).

Копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами або засобами оперативної поліграфії. Під час виготовлення копії рукописним і машинописним способами текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу.

Відмітка «Копія» зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа.

Напис про засвідчення документа складається із слова «З оригіналом згідно», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і переставляння нижче реквізиту «Підпис».

На копіях вихідних документів мають бути візи посадових осіб, з якими вони погоджені, та візи виконавців; напис про засвідчення документа, завірений печаткою з найменуванням відповідної установи (негербовою) або її структурного підрозділу (аналітичної роботи, документування та контролю). Копія документа повинна мати всі виправлення, зроблені в оригіналі).

38
      Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 521/5 затверджено нову Інструкцію з організації примусового виконання рішень.
 
      Згідно даної інструкції у ХІІ розділі роз’яснено про те, що органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

      Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

      Для контролю і перевірки стану рахунків у національній та іноземній валютах та визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами органів ДВС.

      В органі ДВС щодо кожного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (далі - книга) строком на один рік. Ведення книги здійснюється в підсистемі обліку депозитних сум Єдиного реєстру. Книга ведеться автоматизованим (комп'ютерним) способом. Запис здійснюється шляхом прямого введення обов'язкового складу реквізитів, який установлений для книги. Процедура ведення книги полягає у щомісячному (до п'ятого числа) роздрукуванні облікових даних і включенні їх до відповідної справи за номенклатурою.

       Роздрукована книга до десятого числа наступного місяця повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою регіонального органу ДВС (для територіальних органів ДВС, відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС) та печаткою ДВС України (для відділу примусового виконання рішень ДВС України). Розпорядчим документом начальника органу ДВС визначається особа, відповідальна за ведення книги за кожним рахунком, яка здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.

      Особа, відповідальна за ведення книги, щомісяця до 10 числа наступного місяця розшифровує суми, що залишились на перше число кожного місяця. При цьому не допускається об'єднання в одну суму коштів, що надійшли від одного боржника. У книзі залишки переносяться в графу "залишок коштів на початок місяця". Нумерація за порядком перенесеного залишку на початок місяця починається з порядкового номера "один". Після виведення підсумку за залишками на перше число кожного місяця особа, що веде депозитний рахунок, засвідчує записи своїм підписом. Не допускається наявність незаповнених граф. Нумерація за порядком надходження коштів протягом місяця починається з порядкового номера "один" після підпису особи, що здійснює ведення книги обліку депозитних сум. Перенесення залишків на кожний новий місяць здійснюється з нового аркуша.

      Щомісяця після виведення підсумку за залишками на кінець кожного відповідного місяця книга обліку депозитних сум перевіряється начальником органу ДВС шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та перераховані, з випискою із відповідного рахунку органу ДВС, у результаті чого залишок на перше число кожного місяця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунку.

       Після перевірки оборотів депозитних сум на кінець звітного періоду (залишок коштів на перше число місяця та суми, які надійшли протягом місяця) дані книги засвідчуються підписом відповідальної особи, після чого начальник органу ДВС до п'ятого числа наступного місяця робить напис "перевірено" та підтверджує цей напис своїм підписом, скріплює печаткою органу ДВС із зазначенням дати перевірки.

       Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року на рахунку, переносяться в нову книгу з повною назвою кожної окремої суми та вказівкою, кому вона належить, номером виконавчого провадження, датою зарахування, назвою платежу і вносяться в графу "залишки коштів на початок місяця". Не допускається об'єднання декількох сум, які надійшли від одного боржника на користь одного стягувача, в одну суму.

       У міру надходження з органу Державної казначейської служби України або банку виписок про наявність на відповідному рахунку коштів у книгу негайно вносяться записи.

       При надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.

       Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

       У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

       Після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 3, 4) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

       У разі якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, пронумеровуються, та на зворотному боці останнього аркуша скріплюється печаткою органу ДВС із зазначенням кількості аркушів.

 Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

       Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

       Кошти, що надійшли на депозитний рахунок від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів.

       У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання складається розрахунок, який затверджується начальником органу ДВС та долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця, а перераховуються на підставі розпорядження).

       При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.

       Якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.

       При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою керівник відповідного органу ДВС підписує платіжне доручення, до якого додається реєстр стягувачів із зазначенням їхніх адрес та сум переказів. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

       При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу ДВС.

      Державний виконавець складає розрахунок про розподіл грошових коштів і здійснює їх перерахування у міру їх стягнення. Розрахунок про розподіл грошових коштів долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

      У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій складається розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, що залишилась після відрахування авансового внеску сторін (інших осіб) на проведення виконавчих дій та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 44 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок затверджується начальником відділу та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

      Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

       Кошти, які внесені на депозитний рахунок органу ДВС та які не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року з дня їх зарахування на депозитний рахунок, зараховуються до Державного бюджету України.

       Авансовий внесок, який не підлягає поверненню стягувачу або який не витребувано стягувачем протягом року з моменту виникнення права на його повернення, перераховується до Державного бюджету України.

      Особа, відповідальна за ведення книги обліку депозитних сум, у передостанній день строку зберігання коштів на рахунку письмово повідомляє про це начальника органу ДВС, який не пізніше наступного дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

       Дозвіл на перерахування коштів з рахунку надається виключно керівником органу ДВС або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

       Контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС.

39
30 березня 2012 року Президент України Віктор Янукович підписав Указ №229/2012 Про внесення змін до Положення про Державну виконавчу службу України.

Згідно зазначено Указу змінено назви посад керівників органів державної виконавчої служб. Відтепер управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції, а також відділ державної виконавчої служби районного відповідного управління юстиції, очолює начальник.

Згідно попередньої редакції Указу Президента України, яким затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідні управління та відділи очолювали начальники, які одночасно були заступниками керівників головних та відповідних районних управлінь юстиції.

УКАЗ
 Президента України
Про внесення змін до Положення про Державну виконавчу службу України

1. Внести до пункту 10 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 385, такі зміни:

1) у підпунктах 13 - 16, 18 і 19 слова "заступників керівників головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - керівників структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України" замінити словами "керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України";

2) у підпунктах 14, 15 і 19 слова "заступників керівників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних та міжрайонних управлінь юстиції - керівників відповідних структурних підрозділів" замінити словами "керівників структурних підрозділів районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України";

3) у підпункті 17 слова "заступників керівників головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - керівників структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС" замінити словами "керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України".

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України   
В. ЯНУКОВИЧ                                                                   м. Київ 30 березня 2012 року N 229/2012

40
Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік” встановлено прожитковий мінімум для дітей:

Цитировать
віком до 6 років: з 1 січня - 893 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 липня - 917 гривень, з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня;

віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1112 гривень, з 1 квітня - 1134 гривні, з 1 липня - 1144 гривні, з 1 жовтня - 1161 гривня, з 1 грудня - 1197 гривень.

Таким чином, мінімальний розмір для дитини відповідного віку у 2012 році, що становить 30% прожиткового мінімуму, затвердженого на 2012 рік, становить:

Цитировать
віком до 6 років: січень 267,90 гривень,  лютий 267,90 гривень, березень 267,90 гривень, квітень 273,30 гривень, травень 273,30 гривень, червень 273,30 грн, липень 275,10 гривень, серпень 275,10 гривень, вересень 275,10 гривень, жовтень 279,00 гривень, листопад 279,00 гривень, грудень 288,30 гривень;

віком від 6 до 18 років: січень 333,60 гривень,  лютий 333,60 гривень, березень 333,60 гривень, квітень 340,20 гривень, травень 340,20 гривень, червень 340,20 грн, липень 343,20 гривень, серпень 343,20 гривень, вересень 343,20 гривень, жовтень 348,30 гривень, листопад 348,30 гривень, грудень 359,10 гривень.

41
Новости (события) / Кража в Цифре+
« : Марта 28, 2012, 23:38:15 »
Перепост

27.03 в 16:40 в магазине «Цифра+» тремя неизвестными лицами была произведена кража. Украли жесткий диск и мобильный телефон (видно на видео). Тех, кто узнал злоумышленников просьба сообщить за вознаграждение по тел. 050 9410248


42
  З 9  березня  2011  року  набирав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України  "Про  виконавче  провадження"  та деяких   інших   законодавчих  актів  України  щодо  вдосконалення процедури примусового виконання  рішень  судів  та  інших  органів (посадових осіб)".  Згідно із Законом в новій редакції викладено Закон України "Про виконавче провадження", внесені  зміни  до  низки  законів  України,  зокрема,  Цивільного кодексу  України,  законів  України  "Про   державну виконавчу   службу",  "Про  банки  і  банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" тощо.

     Змінами, які внесені до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність",  передбачено,  що  примусове списання  коштів  з  рахунка  клієнта  та  арешт на кошти клієнтів накладається не тільки за  рішенням  суду,  але  й  за  постановою державного  виконавця.  Відповідні зміни внесені до статей 1071 та 1074 Цивільного кодексу України.

     Статтю 6 Закону України  "Про  платіжні  системи  та  переказ коштів  в  Україні"  доповнено новими нормами такого змісту:
     "6.4. У  разі  відкриття  рахунка клієнтом,  щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та  повідомляє  державному  виконавцеві  про  відкриття   рахунка. Повідомлення   про   відкриття   рахунка   вручається   державному виконавцеві власником рахунка,  який зобов'язаний подати до  банку документи,   що   підтверджують   отримання державним  виконавцем повідомлення.
     6.5. Державний  виконавець  вирішує питання щодо необхідності накладення арешту на кошти боржника, що зберігаються на відкритому рахунку,  та у семиденний строк з моменту надходження повідомлення інформує банк про прийняте рішення.
     6.6. Відновлення   видаткових  операцій  на  рахунках  такого клієнта  здійснюється  у  разі,  якщо  державний   виконавець   не повідомив про прийняте рішення у встановлений строк, перебіг якого починається з дати,  зазначеної у відмітці про отримання державним виконавцем повідомлення".


     Звертаємо вашу  увагу  на те,  що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не  покладає  на банк  обов'язку  щодо  отримання  від  клієнта будь-яких офіційних документів,  які  б  підтверджували  наявність   або   відсутність обтяження  майна  або  обов'язку  отримувати відповідну інформацію безпосередньо з Державного  реєстру  обтяжень  рухомого  майна.  З врахуванням  цього,  на  нашу  думку,  стаття 6 Закону  стосується  виключно  випадків,  коли  факт  наявності  публічного обтяження   є   очевидним  для  банку,  тобто  публічне  обтяження застосовано до коштів або інших цінностей клієнта,  що знаходяться на рахунках чи на зберіганні безпосередньо у цьому банку.

     Стаття 4 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає,  що  публічним  є обтяження  рухомого  майна,  яке  виникає відповідно до закону або рішення суду.

     Відповідно до  статті  11  Закону  України   "Про   виконавче провадження" державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника  в  т.ч.  на  кошти,  які  перебувають  на рахунках і вкладах у банках, на рахунки в цінних паперах.

     Частиною 4   статті   52   Закону   України   "Про  виконавче провадження" визначено,  що арешт поширюється також  на кошти  на рахунках,  які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

     Враховуючи вищевикладене:
    1) Банк  має зупинити видаткові операції на суму обтяження та повідомити державного виконавця про факт відкриття нового  рахунка виключно  у  випадку,  якщо  в  цьому  ж банку (включаючи філії та підрозділи)  клієнт  вже  має  кошти  та/або  інші  цінності,   що знаходяться у нього на рахунках та/або вкладах чи на зберіганні, і на які накладений арешт цим державним виконавцем (в тому числі і у випадку,  коли  сума  обтяження  вже накопичена на іншому,  раніше відкритому  рахунку).  Оскільки  згідно  з  Законом  України  "Про платіжні  системи  та  переказ  коштів  в  Україні" повідомлення про відкриття рахунка вручається державному виконавцю власником рахунка,  то банк має видати відповідне повідомлення про відкриття рахунка клієнту під розпис.

     Форму повідомлення банк визначає  самостійно.  Разом  з  цим, повідомлення  має  містити реквізити за якими державний виконавець матиме можливість проінформувати банк про  прийняте  рішення  щодо необхідності накладення арешту на кошти боржника,  що зберігаються на  рахунку,  який  відкритий  клієнту.   Додаткові   рекомендації стосовно  складання повідомлення будуть надіслані після узгодження цього питання з Міністерством юстиції України.

     Порядок зупинення  видаткових  операцій  на  новому   рахунку клієнта визначається внутрішніми процедурами банку.

     Зважаючи на  вимоги  статті  6  Закону  України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та  статті  52 Закону України "Про виконавче провадження",  банк після отримання  від  державного  виконавця  рішення  щодо  необхідності накладення арешту на кошти боржника, що зберігаються на відкритому новому рахунку клієнта  (у  формі  постанови  про  арешт  коштів), забезпечує арешт коштів на цьому рахунку.

     Банк відновлює  видаткові операції на рахунках такого клієнта у разі,  якщо  державний  виконавець  не  повідомив  про  прийняте рішення  у  встановлений  Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів  в  Україні" строк,  перебіг  якого починається з дати,  зазначеної у відмітці про отримання державним виконавцем повідомлення.

     Норми статті  6  Закону  України  "Про  платіжні  системи  та переказ  коштів в Україні" та статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не містять виключень,  тому застосовуються  до  всіх поточних,  вкладних (депозитних) рахунків клієнта в національній та іноземних валютах.

    2. Банк приймає та виконує:
     постанови державних виконавців про арешт коштів  на  рахунках клієнтів,  що  винесені  як  на  підставі  рішень  суду,  так і на виконання  інших  виконавчих  документів,  визначених  статтею  17 Закону України "Про виконавче провадження";
     платіжні вимоги на примусове списання коштів,  які оформленні як  на підставі рішень суду,  так і на підставі постанов державних виконавців,  що винесені на виконання інших виконавчих документів, визначених статтею  17  Закону України "Про виконавче провадження".


     З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ).

     Відповідно до статей 20, 89 та 91 ПКУ передбачено право органів державної податкової служби звертатись до суду  щодо зупинення   видаткових  операцій  на  рахунках  в  банку  платника податку.

     Крім того,  стаття 41  ПКУ визначає  органами стягнення  органи  державної податкової служби,  а також державних виконавців в межах своїх повноважень,  а стаття 95 ПКУ 
встановлює,  що  стягнення  коштів  з рахунків платника податків у банках,  обслуговуючих такого платника податків,  здійснюється  за рішенням  суду,  яке  направляється до виконання органам державної податкової служби.

     Разом з цим, відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України стягнення коштів (податкового боргу) з рахунка платника - фізичної особи за  рішенням  суду  здійснюється державною  виконавчою  службою  відповідно  до Закону України "Про виконавче провадження".
     Враховуючи викладене:
     1) банк зупиняє видаткові операції на  рахунках  клієнтів  на підставі  рішення  суду (за зверненням органу державної податкової служби) відповідно до статей 89 та 91 Податкового кодексу  України.
     Зупинення видаткових   операцій   банк  здійснює  в  порядку, визначеному внутрішніми процедурами банку;
     2) банк  приймає  до  виконання  платіжні вимоги на стягнення коштів з рахунка платника податків за рішенням суду, які оформлені та подані до банку органами державної податкової служби,  а у разі стягнення коштів з рахунка платника - фізичної  особи  -  платіжні вимоги органів державної виконавчої служби.


     Відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України" нормативно-правові акти Національного банку не можуть  суперечити  законам  України  та  іншим законодавчим актам України.

     Зважаючи на вищевикладене, до затвердження змін до Інструкції про безготівкові  розрахунки  в  Україні  в національній валюті та Інструкції про порядок відкриття, використання  і закриття рахунків   у   національній   та   іноземній   валютах,  банки керуються  вимогами  Закону  України   "Про виконавче  провадження",  Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та  Податкового кодексу  України,  внутрішніми  процедурами  банку, розробленими з врахуванням цих законів,  організаційної  структури банку,   облікової   політики   та  умов  договорів,  укладених  з клієнтами.

43
Відповідно до закону України «Про звернення громадян» реєстрація щодо звернення громадян здійснюється у відділі ДВС Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

• особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

• знайомитися з матеріалами перевірки;

• подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

• бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

• користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

• одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

• висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

• вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Питання, порушені у зверненнях громадян, розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх реєстрації у ВДВС Локачинського РУЮ, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні. За обґрунтованою письмовою вимогою громадянина термін розгляду звернення може бути скорочено від встановленого терміну.

Звернення, які не потребують додаткового вивчення розглядаються невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, то керівник поновлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Початком терміну розгляду звернення вважається день надходження та реєстрації у відділі ДВС Гуляйпільського районного управління юстиції, а закінченням – день направлення відповіді заявнику на його звернення.

Звернення вважається розглянутим, якщо всі поставлені в ньому питання розглянуті, прийнято обґрунтоване рішення та вжиті необхідні заходи щодо його виконання, а заявника повідомлено про результати перевірки звернення.

Рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина у письмові формі послання на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина. Результати розгляду звернення, поданого уповноваженим представником юридичної особи надсилаються лише у письмовій формі на поштову адресу юридичної особи.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.

44
Виконання судових рішень та рішень інших органів здійснюється примусово у певному процесуальному порядку встановленому законом, тому законодавець передбачив можливість залучення понятих до процесу виконання відповідних рішень.

Понятий — це фізична особа, яка особисто не заінтересована у результатах дій, що здійснюються під час виконання рішень, і присутня на запрошення державного виконавця при провадженні виконавчих дій, визначених законом і спрямованих на виконання судового рішення, та засвідчує своїм підписом відповідність записів у процесуальних документах виконаним діям.

Норми закону передбачають можливість альтернативної поведінки державного виконавця - він у переважній більшості випадків самостійно вирішує питання щодо необхідності залучення понятих до процесу здійснення виконавчого провадження. Перелік випадків, коли присутність понятих є обов'язковою при вчиненні виконавчих дій також визначена законом.

Понятими можуть бути лише дієздатні громадяни, які не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. У цьому повинні бути впевнені державний виконавець та інші учасники виконавчого провадження. У свою чергу, державний виконавець не може бути понятим. Необхідну кількість понятих визначає безпосередньо державний виконавець, але їх не може бути менше двох.

Перед початком виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний роз'яснити понятим їх права та обов'язки, що зазначається в акті, який складається під час проведення виконавчих дій, а також роз'яснити понятим, для участі в провадженні яких виконавчих дій їх запрошено, якими обставинами це викликано і на підставі якого виконавчого документа здійснюватимуться вказані дії.

Поняті мають право робити зауваження з приводу виконавчих дій, які мають обов'язково заноситися до акта. У випадку оскарження дій державного виконавця поняті можуть бути викликані як свідки.

Kоли понятого викликано до суду для свідчення щодо обставин виконавчого провадження, він як свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі або дачу завідомо неправдивих показань.

Якщо виконання особою обов'язків понятого у зв'язку з відривом його від виконання інших дій (за змістом роботи чи характером діяльності) спричинило для цієї особи певні матеріальні витрати, то вона має право на їх компенсацію, адже останні належать до витрат на про ведення виконавчих дій.

45
Відповідальність боржника за невиконання рішення суду, що зобов’язує його виконати певні дії.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено накладення штрафу за невиконання рішень вказаної категорії фізичними особами – в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, посадовими особами – в розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, юридичними особами – в розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Після накладення штрафу на боржника, державним виконавцем встановлюється новий строк, протягом якого боржник зобов’язаний виконати рішення суду. В разі, якщо боржник повторно не виконуватиме рішення суду зазначеної вище категорії, державний виконавець накладе на боржника штраф у подвійному розмірі та звернеться до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Також, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, передбачена кримінальна відповідальність статтею 382 ККУ, та карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Слід зазначити, що після внесення змін до Кримінального кодексу України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 КК України, можуть нести не лише посадові особи, але й фізичні особи – за невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії.

Страницы: 1 2 [3] 4 5 ... 7