Після повторного перегляду, виключно з фахової цікавості, інтерівської Свободи від 27 березня стало остаточно зрозуміло, що в Україні немає більше жодного іншого політика, окрім Арсенія Яценюка, який би користувався беззаперечною підтримкою одного з найрейтинговіших телеканалів країни.
У мене зникли усі сумніви в тому, що власники Інтера зробили однозначну і вже безповоротну ставку на Арсенія Яценюка, як на майбутнього президента.
У сучасному виконанні Інтера вже не вперше в історії України відбувся перехід від прихованих невиразних маніпуляції до відкритої зухвалої пропаганди лише одного кандидата і дискредитації будь-яких інших. Ми пам’ятаємо, що дуже схожа стилістика телемовлення панувала в недалекому 2004 році.
Свобода від 27 березня не мала не те, що нічого спільного зі свободою слова – це був ефір повної свободи маніпуляцій, спрямованих на роздуття рейтингу Яценюка і дискредитацію всіх інших політиків.
І саме на технологічну сторону кохання Інтера до Яценюка я й хочу кинути погляд, адже, як на мене, той ефір став повноцінною презентацією Арсенія Яценюка як кандидата у президенти.
Стратегія кохання
Головна думка: у політику приходять нові обличчя – і є головною "фішкою" кандидата. Ведучий всю передачу, всіма вербальними засобами доводив цю тезу до глядача – і доводив досить вдало, настирливо та професійно.
Соціологічним фундаментом презентації кандидата стала нещодавно оприлюднена провокативна соціологія другого туру виборів, де Яценюк перемагав "кандидатів від старої влади".
Далі тут
http://pravda.com.ua/ru/news/2009/4/6/91066.htm