Відповідь на запит Сергія Левченка стосовно екологічних наслідків відкриття кар‘єру

«Шановний Ростислав Сергійович, звертаюсь до Вас, як до професора геології і прошу Вас дати відповідь на найболючіше питання, яке сьогодні турбує гуляйпільців — це екологічні наслідки для нашого міста, які можуть статися в наслідок відкриття кар’єру». С. Левченко
Представник громадської організації „Гуляйпільська громада”,
голова виборчого штабу районної організації Партії Зелених України.

«Шановний Сергій Олексійович, я консультувався з київськими геологами та екологами і можу повідомити Вам наступне. Всі спеціалісти, з якими я розмовляв дивуються, для чого взагалі розробляти Гуляйпільське родовище залізних руд. Через низький вміст заліза ці руди добувати економічно невигідно, вони будуть нерентабельними.

Але ж якісь фірмачі добиваються цього, отже у них є надії на отримання прибутку. Де ж тут, так би мовити, „собака заритий”? думаю, що тут можливі 2 варіанти. Перший — чисто кримінальний. Задумана якась комбінація, можливо, з отриманням кредитів та наступним переводом грошей кудись за кордон, банкрутством і т. п.

Другий варіант — руду добуватимуть, але не заради заліза а через домішки які в ній є. Наприклад, в криворізьких залізних рудах присутні домішки таких цінних металів, як ванадій, титан, вольфрам і інші. Свого часу, ще в часи М. Хрущова, хитрі японці розробили технологію економічно вигідну вилучення цих домішок і, тримаючи це в секреті, уклали багаторічну угоду з Хрущовим на поставки криворізьких залізних руд, саме як руд на залізо. Платили за залізо, а мали додатково ванадій, хром і тому подібні цінні метали безкоштовно. У нас таких технологій не було, і всі ці метали йшли у відходи металургійного виробництва. Через деякий час підступний план японців було викрито, та ба — угоду було підписано на 20 років і розрив її загрожував багатомільйонними штрафами. Отже, ми продовжували 20 років безкоштовно постачати японцям цінні метали. То чи не задумали щось подібне ваші гуляйпільські ділки? Державі платитимуть податки за бідні залізні руди, а комусь продаватимуть це, як сировину на цінні компоненти і матимуть з цього навар».

З повагою Фордуй Ростислав Сергійович
професор геології, м. Київ.