Олександр Дудка: “Головна проблема із газом – не «закопати» гроші в землю, залишившись із боргами»
В минувшую пятницу «МИГ» побывал в гостях в Гуляйпольском районе. Мы встретились с председателем Гуляйпольской райгосадминистрации, депутатом областного совета Александром Ивановичем Дудкой, который провел «прямую линию» с читателями «МИГа». – Олександре Івановичу, ви не так давно очолили Гуляйпільську райдержадміністрацію. Яка проблема у районі сьогодні стоїть найгостріше?
– Сьогодні наша головна проблема – вхід в осінньо-зимовий період. Необхідно дати людям тепло. Минулих вихідних (11-12 листопада, – ред.) на нас навалилась стихія. Майже піврайону залишилось без електроенергії. А у нас чимало об’єктів мають електроопалення.
– Стосовно газифікації району. До початку «прямої лінії» до нас підходили мешканці району, розказували, що ось на сусідній вулиці газ є, а до нас не тягнуть…
На початок сезону сума боргів за спожитий газ у районі становила 247,5 тисячі гривень. І нам могли взагалі не дати ліміту на цей сезон. Ми, якщо чесно, ледве-ледве знайшли кошти. Ходили по домівках, переконували сплатити борги… Але, на превеликий жаль, хто не платив, той і не платить. Ціна на газ зростає, і що буде далі, спрогнозувати важко.
Ось за жовтень плата за газ, спожитий населенням у районі склала 127 відсотків. Можливо, це наслідок і наших обходів. Але я боюсь іншого. Щоб ми, розвинувши мережу газопроводів по району, насправді не «закопали» гроші в землю, залишившись із боргами. Бо якою буде ціна далі, чи зможуть люди сплачувати за цією ціною – ось питання.
– Газ – це комфорт, але ціна… У чому ж вихід? Адже дрова дорогі, вугілля часто-густо по селах возять неякісне, та й ціна на нього не копійчана…
– Я, побувавши на території Привітненської сільської ради, побачив такий приклад: рішенням громади місцеву школу перевели з вугільного опалення на електричне. За місяць сплачують 15 тисяч гривень. Залишились би з вугільним – платили б 22-23 тисячі. Можливо, це вихід. Від газу не відмовлятись, але там, де можливо – перейти на електроопалення.
– Ми звертаємося з наболілим питанням… Коли у Гуляйполі буде відновлена робота міської лазні?
– Як не прикро, але у договорі продажу будівлі, в якій була міська лазня, з невідомих мені мотивів не було пункту про її збереження. Підприємці, які викупили ці приміщення, ведуть себе, я вважаю, неправильно. Адже приміщення спеціалізовані залишились і їх можна було б використовувати за призначенням. Але, на превеликий жаль, за законом, ми нічого не можемо вдіяти. Зараз районна влада шукає будівлю, де можна було б облаштувати лазню, шукаємо підприємців, котрі б взялися за цей бізнес.
– Я від імені кільканадцяти жителів села, які займаються бджільництвом. У нас у кожного десь по дві тонни меду є зараз. А продати ми його ніяк не можемо.
– Я ваш колега, теж маю пасіку, і в мене точно така ж проблема. Та й не тільки нам з вами немає куди діти мед. Деякі напрацювання у нас вже є, спробуємо допомогти. Взагалі проблема збуту продукції присадибних господарств стоїть гостро. Найбільше занепокоєння викликає позиція керівника нашого сирзаводу, як ми його звикли називати. Чотири роки тому підприємство продали бізнесменам Дніпропетровщини, і тепер ми не можемо ніяк досягти нормальної схеми розрахунків за молоко, закуплене у населення і сільгосппідприємств. Борги заводу перед населенням становлять 300 тисяч гривень, перед господарствами – 200 тисяч гривень.
– Чи буде у районі продовжена програма навчання молоді у вузах за рахунок наших сільгосппідприємств?
– Питання складне, і, якщо чесно, я не знаю, як на нього відповісти. Товариство «Еталон», у якому я працював, за свої кошти вивчило майже 150 студентів. Але продовжувати програму все важче. Вартість навчання у вузах росте, і, я б сказав, дуже круто росте. У 1998 році, коли ми розпочали програму на одного студента вистачало 1200-1800 гривень на рік. А сьогодні ця цифра в три, а то і в п’ять разів більша. І багато керівників підприємств просто змушені відмовлятися від цього фінансування. З тих, хто починав разом з «Еталоном» цю програму, ледве половина може продовжувати…
– А як складається ситуація навколо можливого початку видобутку на території району магнетитових кварцитів? Багатьох людей лякає можливість екологічної біди після появи кар’єру…
– Це питання ще досконало не вивчене. І не треба призупиняти того, що ще не розпочалось. Я хочу, щоб фахівці дали остаточний висновок. І вже тоді ми будемо приймати рішення: відкривати рудники чи ні. Звичайно, без референдуму і участі жителів району нічого не відбудеться. Ми ж прекрасно розуміємо, що коли буде хоч найменша загроза забруднення території, моментально з’являться ті, хто оголосить продукцію наших сільгосппідприємств забрудненою. Тому рішення буде прийматися тільки жителями району.
Записав Володимир Москаленко.
Источник:http://www.mig.com.ua
Комментарии
Date: 7/29/2010
Date: 7/29/2010
Date: 7/29/2010