Для того, щоб якось підтримувати дороги міста треба близько 2 млн. грн.
Колись міжгосподарська шляхо-будівельна організація, започаткована ще в 1959 році і знана на всю Україну, була найпотужнішою. Та зараз говорити про основні етапи її еволюції не має сенсу, бо на те своя історія. Часи змінились. І сьогодні відома раніше МШБО переросла в закрите акціонерне товариство “Агрошляхсервіс”, головою правління якого вже 13 років є Сергій Іванович Малюка. Показуючи свій автопарк, який налічує всякого роду техніку, Сергій Іванович зауважив, що вся вона справна і стоїть в повній готовності, та тільки шкода, що для неї немає тих обсягів роботи, які були раніше.
- Сергію Івановичу, ходять чутки про ліквідацію вашого акціонерного товариства. Невже це правда?
- Ні, це не так. Просто наше товариство перебуває у стані реорганізації. Змінимо лише назву, а штат, чисельність якого 25 чоловік, зберігається, – так що працювати будемо й надалі.
- Бачимо,як проводите “залатування” доріг по центру міста, а що скажете з приводу їх будівництва, адже потреба в тому дуже велика.
- Наше підприємство уклало договір з міською радою, на ремонт доріг на суму 170 тис.грн. Але, як самі розумієте, це лише крапля в морі. Таких грошей вистачить хіба що на “залатування”. А говорити про їх будівництво взагалі немає мови, бо таких коштів ні держава, ні міськрада не виділяють. Для того, щоб хоч якось підтримати дороги міста, треба близько 2 млн.грн., а у нас з такої суми весь бюджет складається!
- І що, все так безнадійно?
- Вважаю, що ситуацію з мертвої точки можна зрушити лише з формуванням бюджету, де закладатимуться гроші саме на такі цілі. Тому сьогодні, на жаль, обмежуємося ремонтом доріг тільки по місту. Зрозумійте, що собівартість одного квадратного метра дороги дуже висока. Для того, аби виїхати на ремонт хоча б однієї дільниці потрібен компресор, бітумодозатор, коток, КамАЗ і, крім всього цього, ще й бригада працівників. А все це разом і тягне за собою чималі затрати.
- Ваші люди працюють у нашому районі чи в інших також?
- На цей рік вже укладені договори з підприємствами сусідніх районів – Великобілозерським, Оріхівським, Пологівським. На жаль, по Гуляйпільському району немає замовлень на виконання робіт на благоустрій своїх територій.
- Сергію Івановичу, як відомо, взимку ви не працюєте, а податки все одно треба платити. Як з цим справляєтесь?
- Життя змусило нас бути не лише будівельниками, а докласти рук і до землі. Ми маємо 350 га землі, за рахунок якої і справляємося з усіма щомісячними нарахуваннями. Крім того, здійснюємо будь-які автопослуги: комусь на замовлення привозимо будматеріали, хтось попрохав вигорнути старий сарай, ну, і тому подібне.
- Скажіть, будь ласка, ваші обидва сини нині є студентами Дніпропетровської будівельної академії, вони також вирішили піти дорогою батька?
- Напевно так, і я цим горджуся. Старший навчається за спеціальністю “Теплотехнік” і зараз здобуває ступінь магістра державного управління, а менший – студент 2-го курсу за спеціальністю – “Дороги і аеродроми”. Адже як не дивно, на сьогодні дуже гостро стоїть проблема у забезпеченні району висококваліфікованими спеціалістами будівельної галузі. І наш кадровий потенціал поки що на нулі. Але вважаю, що це вже проблема не лише нашого району, а всієї держави взагалі.
- Ну, а заслужених спеціалістів вашого товариства можете назвати?
- Звичайно, адже у нас всі працівники добросовісно та якісно виконують свою роботу. Але, якщо говорити про заслужених, то це наш головний інженер Іван Кирилович Махіня, на якого покладені обов’язки не лише інженера, а і майстра, плановика, він і кошториси складає. Незамінні дорожні трударі – Анатолій Васильович Касьяненко та Іван Прокопович Круглій. Умілі шофери – Сергій Григорович Сова та Яків Якович Кошарний.
- Тож дякую, Сергію Івановичу, за бесіду і надіюсь, що всі ваші зауваження та пропозиції візьмуть до уваги депутати наших рад.
Тетяна Велика.
Источник: газета “Голос Гуляйпілля”
Комментарии
Date: 7/29/2010
Date: 7/29/2010
Date: 7/29/2010