“Голос Гуляйпілля”: День Незалежності з Махном

Батько Махно зробив наше Гуляйполе відомим на увесь світ. Тому й не дивно, що 24 серпня, в День Незалежності, сюди з’їхалися шанувальники історичної минувшини нашого народу та купа панків-анархістів. Адже новина про те, що Всеукраїнський фестиваль “День Незалежності з Махном” буде на батьківщині Нестора Івановича, розлетілася світом швидко. Лише самі гуляйпільці до останнього дня гадали, що ж то таке у них готується без них. Можливо, саме через цю необізнаність свято починалося вкрай мляво.Стадіоном в очікуванні дійства ходило не так вже й багато місцевих жителів. Зате на їхньому фоні чітко вирізнялася приїжджа молодь із чудернацькими зачісками та рюкзаками і простирадлами, які розстеляли по полю стадіону “Сільмаг”. На них вони сиділи, лежали, обіймались… і слухали поетів та письменників під назвою “Махновські читання”.

Із власного враження скажу, що гарною у сучасному оформленні була сцена, захоплюючою розвагою для дітей — катання на тачанках, вартими уваги — виставки народних умільців, робіт місцевого художника О.Рябка, книжковий ярмарок, а пристойними — лише виступи ініціатора фестивалю і його головного режисера О. Донія, генерального спонсора заходу, директора департаменту юридичних і правових відносин торгової групи “TARGET” В.Протаса та голови районної ради Є.Коровки і міського голови О.Неміча. І хоча ведучий виголосив, що привезли найкращих поетів з усієї України, гуляйпільці в цьому засумнівалися, коли один із них, явно вже пройшовши через шинок, вигукував у мікрофон щось незрозуміле, приправляючи крутим слівцем, інший читав роман у матюках. Не витримавши такого вульгаризму, тато малолітньої дитини спробував зробити зауваження, на що йому та й решті неповнолітніх запропонували піти подивитися коней. І справді, ця брутальщина не всім “різала вуха”, бо наша молодь слухала все це, скажу вам, із великим захопленням.

Таку ж цікавість у неї викликало й дійство, коли ці письменники і поети залишали свій літературний слід на оголених тілах дівчат та їхнє дефіле по сцені.

Масово всі збіглися за закликом ведучого подивитися, як помідорами “лупитимуть по мордах наших лідерів” у конкурсі “Томатний лідер”. Тільки й тут відзначилася молодь, бо люди старші за віком стояли осторонь і лише спостерігали. А дівчата й хлопці кидали помідори (на скільки я встигла помітити) не у конкретно вибрану ними карикатуру, а так — навмання, тільки б потренуватися у влучності.

Ну а вже з 17-ї години вечора стадіон почав наповнюватися гуляйпільцями. Біля торгових точок, а їх було чимало, на той час вільних місць не залишилося, фестиваль набирав обертів. Почалися виступи рок-груп. І так два дні поспіль. Я не пишу “гудів”, я не пишу “вирував” стадіон, бо людей було і справді небагато. А представники республіканських мас-медіа, ділячись враженнями, казали: “Ми так і бачимо статті під заголовком “Свято у Гуляйполі без гуляйпільців”. Можливо, тому, що наш народ хоч і волелюбний, хоч і незалежний, а все ж таки надає перевагу справді культурній програмі відпочинку? Адже як чудово ми вміємо відзначати День міста. Тоді і виступи наших справжніх авторів махновських пісень Г. Лютого та А.Сердюка сприймаються на-ура, і боротьбу вихованців ВПК “Патріот” не пропускають, і якщо вже й чути круте слівце, то аж ніяк не у мікрофон і не на всю округу.

Валентина Булгак.

Источник: газета “Голос Гуляйпілля”