“Поки я тут, ні одного кирпича не буде положено на стіну в Гуляйпільському районі!”
Ці слова сказав перший секретар Пологівського райкому партії Кучеренко, на початку останнього укрупнення районів (з 30.12.1962 по 04.01.1965 роки). В результаті на території Пологівського району були побудовані підприємства, які без перебільшення можна назвати гігантами промисловості: маслоекстраційний завод (найбільший у Європі), завод “Коагулянт”, завод “Дніпрокерамка”, інтенсивно добудовувалася залізнична станція. В Гуляйпільському районі за цей період було побудовано два інтернати і дві психлікарні. Тепер Пологівський район по праву називають промисловим, з набагато більшим місцевим бюджетом чим наш. Як бачимо політика “укрупнення” дає про себе знати навіть через сорок років.Однак гуляйпільці ніколи не схиляли голову і наш район, до недавнього часу, на протязі багатьох десятиріч був одним з найкращих у Запорізькій області. Це досягалося за рахунок високого кадрового потенціалу, коли накопичений досвід державного управління передавався від покоління до покоління.